Полки Нацгвардії одержали імена Богуна та Вишневецького

Відповідні укази Президент України Петро Порошенко підписав 26 березня з нагоди 4-ї річниці відродження Національної гвардії України.

Про це повідомляє офіційний сайт Президента України.

8-й полк оперативного призначення НГУ одержав почесне найменування на честь Івана Богуна (? –1664) – козацького полковника у війську гетьмана Богдана Хмельницького.

19-й полк оперативного призначення віднині іменуватиметься на честь Дмитра Вишневецького (бл. 1517–1563/1564) – українсько-литовського православного шляхтича Великого князівства Литовського, козацького ватажка. 1556 року Вишневецький збудував фортецю на о. Мала Хортиця – прообраз Запорізької Січі.

 Фото: president.gov.ua

Нові назви надані гвардійцям "з метою відновлення історичних традицій національного війська, увічнення пам’яті українців, які зробили значний внесок у створення та розвиток держави, а також захист її територіальної цілісності й незалежності, національно-патріотичного виховання особового складу Національної гвардії України".

Під час урочистостей з нагоди 4-ї річниці Національної гвардії в Міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі підготовки підрозділів НГУ Петро Порошенко вручив прапори частин командирам відповідних полків.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.