Спецпроект

Поляки й українці спільно вшанували жертв АК в Сагрині. ФОТО

Сьогодні в селі Сагринь (Польща) українці і поляки спільно вшанували 74-і роковини вбивства мирного українського населення підрозділами польського підпілля.

Про це повідомляє сторінка Посольства України в Республіці Польща у "Фейсбуці".

 

У поминальному заході взяв участь заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, який зачитав учасникам зібрання листа від президента України Петра Порошенка. До пам’ятного хреста на честь кількох сотень невинно убієнних поклали квіти і вшанували їхню пам’ять спільною молитвою. 

 Василь Бондар зачитує звернення Петра Порошенка

"Дякуємо Голові Українське Товариство в Любліні пану Г.Купріяновичу і українській громаді за організацію урочистостей і плекання пам’яті про українців, які загинули мученицькою смертю за свою приналежність до української національності. Вічна пам’ять усім жертвам братовбивчого українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни!", - написано в повідомленні посольства.

 

Нагадаємо, що 10 березня 1944 року різанину в українському селі Сагринь (нині Грубешівський повіт, Люблінського воєводства Польщі) організували підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських (800 осіб) під загальною командою Станіслава Басая ("Рися") і Зенона Яхимека ("Віктора")За різниим даними, загинуло від 800 до 1200 цивільних мешканців, 70% яких становили старі, жінки та діти.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.