Відомий польський історик розкритикував новий закон про ІПН

"Закон про ІПН відкриває ворота для людей, які бачать антипольські змови скрізь", – вважає Ґжеґож Мотика.

Про негативні наслідки від поправок до Закону про Інститут національної пам'яті попередив проф. Ґжеґож Мотика в ефірі польського радіо ТОК FM.

 Ґжеґож Мотика. Фото: РИА Новости Украина

Дослідник зазначає, що суперечливі положення застосовуються до складних та різноманітних фактів з польсько-української історії.

"Від початків свого існування Інститут національної пам'яті займається обвинуваченням українських націоналістів – винних у вбивстві поляків. Було розпочато кілька десятків розслідувань, у тому числі найвідоміші з них щодо злочинів на Волині". – розповідає проф. Ґжеґож Мотика

"Цей закон нічого не змінює, коли мова йде про обвинувачення безпосередніх злочинців. Але в ньому є щось нове – це притягування до відповідальності тих, хто заперечує злочини українських націоналістів",  сказав історик.

Хвіртка для переслідування вчених

Проф. Мотика відзначає, що нові зміни, які прийняті парламентом, можуть призвести до того, що слідчі будуть заводити справи на науковців, які займаються польсько-українськими відносинами.

"Тепер за особу, яка заперечує злочини українських націоналістів, може бути сприйнятий кожен, хто скаже, що вбивство міністра Броніслава Перацького 1934 року, було здійснене з патріотичних мотивів.

У такому випадку, в законі не передбачено ніяких виключень для науковців, тому на них також зможуть полювати", – сказав Мотика.

"Ворота широко відкриті для тих, хто всюди бачить антипольські змови,  підкреслив проф. Мотика,  поправка до Закону про ІПН – це спроба обмежити право говорити про всі погані речі, які поляки зробили у ХХ столітті".

"Кілька років тому відбувалася панахида за жертвами масового вбивства кількох сотень українських селян у селі Сагринь у Люблінському воєводстві. Вони були вбиті польським партизанським відділом.

Я був там як офіційний представник Інституту національної пам'яті. А згодом мене викликали до поліції, тому що хтось повідомив, що там відбувався "Шабаш українських націоналістів" і підкріпив фальшиві фотографії",  розповідає пан Мотика.

Професор Ґжеґож Мотика нагадав, що в Україні у 2015 році були прийняті закони, які, на думку критиків, "заморожують історичну дискусію". Вони включають в себе закон про визнання учасників організацій, що боролися за свободу України у 19171991 роках, у тому числі ОУН та УПА як "борців за свободу та незалежність України" (мова йде про Закон України "Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті"ІП).

"Ми в Польщі прийняли аналогічне рішення, лише гірше, оскільки воно ширше",  резюмував історик з Польської академії наук.

Нагадуємо, що 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.