Назад до СРСР. За російськими військовими хочуть установити політичний нагляд

У російській армії планують відродити військово-політичне керівництво.

Як повідомляє УНІАН, з посиланням на держканал "Росія-24", нову структуру будуть створювати на основі вже існуючого управління з роботи з особовим складом.

 Російські солдати в строю. Фото: REUTERS

Водночас, заступник голови громадської ради при Міністерстві оборони Олександр Каньшин заявив, що військово-політичне керівництво може отримати широкі повноваження.

"В умовах глобального інформаційно-психологічного протиборства незмірно зростає роль морально-політичної єдності армії і суспільства. Тому необхідна докорінна перебудова і значне посилення всієї структури в Збройних силах, яка буде організовувати, проводити та відповідати за морально-ідеологічну складову в російській армії", - сказав Каньшин.

Довідково. Політичне керівництво у Червоній, а пізніше Радянській армії з'явилося ще 1919 року і проіснувало з перервами до 1991 року. Зараз в російській армії діє Головне управління з роботи з особовим складом.

Воно займається державно-патріотичним вихованням, організовує культурне дозвілля, стежить за морально-психологічним станом солдатів і офіцерів, а також взаємодіє з релігійними організаціями, щоб не обмежувати право військовослужбовців на свободу віросповідання.

Нагадуємо, що нещодавно Путін порівняв тіло Леніна з мощами християнських святих.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.