У Єгипті знайшли могилу жриці «богині-повитухи». ФОТО

Богиню звали Хаттора, і вона допомагала жінкам під час пологів. Ім'я жриці теж вдалося встановити.

Про це повідомляє Громадське радіо, з посиланням на RTE.

Поблизу Каїру археологи виявили могилу, якій понад 4400 років. Вона знаходиться поблизу пірамід і належить жриці Стародавнього царства. Могила прикрашена добре збереженими та рідкісними настінними малюнками.

 Малюнки, знайдені в гробниці жриці богині Хаттори. Фото: Міністерство старожитностей Єгипту

Голова міністерства, яке відповідає за історичні пам’ятки, Халед аль-Енані заявив журналістам, що могила на плато Гіза була побудована для жриці Хетпет.

Гробницю виявили під час земляних робіт на західному кладовищі Гізи командою єгипетських археологів під керівництвом Мостафи Вазірі, генерального секретаря Верховної Ради старожитностей.

 Малюнки, знайдені в гробниці жриці богині Хаттори. Фото: Міністерство старожитностей Єгипту

В Міністерстві заявили, що на цвинтарі розміщені гробниці вищих посадових осіб з П’ятої династії Стародавнього царства (2465-2323 рр. до Р.Х.), а деякі з них вже були розкопані починаючи з 1842 року.

Також в міністерстві зазначили, що в могилі є настінні малюнки, які в хорошому стані і, на яких зображена Хетпет. На малюнках показані сцени музичних і танцювальних виступів, а також дві сцени з мавпами, які на той час були домашніми тваринами.

 Малюнки, знайдені в гробниці жриці богині Хаттори. Фото: Міністерство старожитностей Єгипту

На одному з малюнків мавпа збирає і їсть фрукти, а на іншому танцює перед оркестром. Вазірі сказав, що ці знахідки були незвичними. "Такі сюжети рідкісні … і раніше були знайдені лише в могилі "Ка-Ібер", де зображено мавп, які танцюють, перед гітаристом, а не оркестром", — сказав він.

Аль-Енані заявив журналістам, що нова гробниця включає "басейн для очищення, на якому вигравірувано ім’я власника могили".

 Малюнки, знайдені в гробниці жриці богині Хаттори. Фото: Міністерство старожитностей Єгипту

"Німецька археологічна експедиція знайшла у 1909 році колекцію старожитностей, що містила ім’я цієї жінки, або жінки, яка мала таке саме ім’я. І тоді, ці артефакти були перенесені до Берлінського музею", — сказав він.

"І ось,через 109 років, ми знаходимо гробницю, яка теж носить ім’я Хетпет".

 Малюнки, знайдені в гробниці жриці богині Хаттори. Фото: Міністерство старожитностей Єгипту

Нагадуємо, що минулого тижня славнозвісні пустельні малюнки Наска були пошкоджені, коли водій вантажівки випадково виїхав на них.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.