Польща у широкому шпагаті. Закон про IPN розділив поляків

Карати штрафами чи ув'язненням можна. Але президентові ліпше його в дію не вводити. Парадоксальні висновки опублікувало поважне польське видання.

У Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті - повідомляє Rzeczpospolita.

Президент Польщі Анджей Дуда може зіткнутися з одним із найважчих рішень у своїй кар'єрі.

Ключові політики правлячого табору, включаючи президента PiS – Ярослава Качинського, очікують, що він швидко підпише суперечливу поправку до Закону про Інститут національної пам'яті, що передбачає покарання за слова про причетність поляків до військових злочинів Третього Рейху.

Ці поправки критикує не тільки українська і ізраїльська влада, а й США.

Президент, як визнають його радники, ще не прийняв рішення. Але, у випадку, якби він наклав вето на закон, або направив його до Конституційного трибуналу, це було б несподіванкою.

Згідно з опитуванням проведеним IBRiS на замовлення Rzeczpospolita – хоча й більшість поляків підтримують зміни, вони також виступають за ветування закону через іноземну критику, яка показує, наскільки велика дилема стоїть зараз перед президентом Дудою.

Введення поправки в силу, незважаючи на критику, хоче 36 % опитаних поляків. Водночас, 39 % респондентів, стверджують, що закон повинен бути ветований через критику з-за кордону.

Інфографіка 1 (зліва).
Як Ви оцінюєте впровадження адміністративної відповідальності чи ув'язнення за приписування Польщі та польському народу відповідальності за військові злочини під час Другої світової війни?
40% - добре, 32% - погано, 17% - не визначився, 11% - не чув про це.

Інфографіка 2 (справа).
Що Польща повинна зробити в контексті впровадження адміністративної відповідальності чи ув'язнення за приписування Польщі та польському народу відповідальності за військові злочини під час Другої світової війни?
36% - запровадити зміни незважаючи на критику, 39% - не запроваджувати зміни через критику, 14% - не визначився, 11% - не чув про це.

Підтримка поправки про "фальсифікацію історії" дещо інша. Її зміст позитивно оцінює 40 % виборців. Протилежна точка зору – 32 % опитаних.

Тобто кількість прихильників введення покарань за констатацію співучасті поляків у злочинах Третього Рейху є майже однаковою із кількістю тих, хто вважає, що вводити в дію цей закон не треба - 40% та 39% відповідно. 

Президент Дуда отримав закон в п'ятницю 2 лютого, відповідно він має 21 день, щоб прийняти рішення. У середу 7 лютого він вирушає в закордонний візит до Південної Кореї, де починаються зимові Олімпійські ігри. І тиск на президента, з його політичного табору, в найближчі дні буде тільки зростати.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІНП можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.