АНОНС: Обговорення "Рецидиви несвободи. Зміни польської політики пам’яті"

Відомі польський журналіст Павел Боболович та український медіа-експерт Роман Кабачій ділитимуться міркуваннями про причини та передумови змін польської політики національної пам’яті.

Останні зміни в польській історичній політиці стали причиною для занепокоєнь на офіційному рівні з боку України, США й Ізраїлю. Що стало причиною контраверсійних законодавчих новацій? Як це позначиться на регіональній співпраці? Чому Польща, яка здійснила швидкий та успішний перехід від тоталітаризму до демократії, знову переживає рецидиви несвободи?

 

На запрошення Центру досліджень визвольного руху та Київського центру Українського католицького університету експерти обговорять нові виклики, які стоять перед країнами регіону у сфері роботи із пам’яттю про минуле.

Учасники обговорення:

  • Роман Кабачій — медіаексперт, Україна;

  • Павел Боболович — журналіст, Польща.

Модератор: Ірина Штогрін, редактор "Радіо Свобода".

"Польща довгий час залишалася регіональним лідером у питаннях демократичного переходу після розпаду СРСР. Ми досліджували досвід реформ та їздили з навчальними візитами до польських воєводств, щоб навчатися просуванню європейських цінностей у посттоталітарному суспільстві.

Однак те, що почало відбуватись у Польщі протягом останніх років, викликає багато запитань. Тож ми започатковуємо серію розмов для пошуку відповідей на ці складні питання: якими є причини "рецидивів несвободи" у демократичних, але все ще очевидно посттоталітарних спільнотах", — говорить Анна Олійник, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.

Соціологічні дослідження показували великий відсоток антисемітських настроїв у суспільстві Польщі. Польські очільники закликали відмовитися від "педагогіки сорому" в трактуванні подій періоду Другої світової війни.

Багатогранна історія польсько-українських стосунків почала набувати асиметричного трактування винятково як "винищення поляків" українськими націоналістами.

Відтак за деякий час ці настрої в публічному дискурсі перетворились на цілком осяжні законодавчі ініціативи, які встигли отримати народну назву у вигляді "закону про заборону бандерівської ідеології".

Відтепер під загрозою кримінальної відповідальності заборонено покладати на поляків відповідальність за нацистські злочини, скоєні на території Польщі під час Другої світової війни. Також не можна заперечувати "злочини українських націоналістів".

Експерти спробують розібратися, чому це стало можливим і які наслідки матимуть ці законодавчі новації в розрізі цілого регіону.

20 лютого, вівторок, 18.00.

Місце: Київський центр Українського католицького університету (ву. Івана Мазепи, 10а).

Організатори: Центр досліджень визвольного руху та Київський центр УКУ.

Вхід вільний.

Акредитація на захід проводиться за телефоном: 096 366 29 87 (Анна Олійник).

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.