Польський прем'єр порівняв Хмельниччину з Голокостом. ВІДЕО

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький зацитував слова єврейського рабина, який поставив Богдана Хмельницького в один ряд з Гітлером та Гіммлером як найбільшими злочинцями проти євреїв.

Це Моравецький зробив 11 лютого під час зустрічі в публічній бібліотеці з жителями Холма, повідомляє Leopolis News.

Головною темою виступу очільника Ради Міністрів Польщі була історія непростих взаємин польського та єврейського народу упродовж віків.

У цьому контексті Матеуш Моравецький, розповідаючи про гоніння євреїв у середні віки, зазначив, що в єврейській історіографії повстання Богдана Хмельницького порівнюється практично з Голокостом. У цей час доходило до значних злочинів, в результаті яких вбито майже сто тисяч євреїв.

Виступ Тадеуша Моравєцкого про Богдана Хмельницького з 17:50 до 20:00.

Польський прем’єр також розповів історію про облогу Львова військами Хмельницького, під час якої городяни відмовились, буцімто, на вимогу гетьмана видати йому міщан-євреїв.

Моравецький у своєму виступі також навів слова одного з рабинів, який, нібито, під час недавньої конференції в м. Торуні поставив Хмельницького в один ряд з Гітлером та Гіммлером. Моравецкий підкреслив, як на певні речі можна дивитися з різної перспективи.

"Для наших сусідів Хмельницький – це національний герой, а для нас той, який зробив перший акорд загибелі Речі Посполитої", – зазначив очільник польського уряду.

Як повідомлялося, польський професор Ґжеґож Мотика висловився про негативні наслідки від поправок до Закону про Інститут національної пам'яті попередив.

Нагадаємо, 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.