Предтеча Крут. На честь 100-річчя бою за Бахмацький залізничний вузол встановили дошку. ФОТО

27 січня 2018 року в м. Бахмачі на Чернігівщині з розмахом відзначили 100-ліття боїв з російськими більшовиками.

Про це "Історичній правді" повідомили в Благодійному фонді "Героїка". 

Зранку, об 11:00, не зважаючи на десятиградусний мороз, на пероні станції Бахмач-Пасажирський зібралось близько 40 осіб: тутешніх активістів і гостей зі столиці.

 Усі фото Анастасії Сніжної

Лаконічні виступи представників міської влади та фонду "Героїка", стараннями яких встановлено дошку, завершились військовою сальвою історичних реконструкторів Армії УНР. Освячення пам’ятного знаку, роботи київського скульптора Олександра Михайлицького, здійснило духовенство УПЦ КП.

 

Уже за годину після відкриття меморіальної дошки чисельна міська громада зібралась на площі Героїв Майдану, де відбулась панахида за полеглими захисниками України.

 
 

Продовженням святкувань став показ у районному будинку культури фільму "Кіборги", що зібрав переповнену залу (понад 600 осіб).

Переглянути стрічку Ахтема Сеїтаблаєва прийшли не лише мешканці Бахмача,  але й селяни з Бахмацького і Талалаївського районів.

Посприяв безкоштовному перегляду фільму Голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко. По завершенню кіносеансу відбулось обговорення стрічки, яке модерував Ростислав Мартинюк.

Уже у вечірніх сутінках, на площі перед будинком культури, на глядачів чекало ще одне дійство – реконструкція наступального бою чоти Армії УНР у виконанні клубу військово-історичної реконструкції "Повстанець".

 

Завершенням урочистостей стала смолоскипна хода, організована чернігівськими націоналістами зі "Свободи", Національного корпусу, "Соколу" та волонтерської організації "Вогонь відродження".

Урочистості були ініційовані Бахмацькою міською радою та Ростиславом Мартинюком, громадським активістом та Головою Наглядової Ради благодійного фонду "Героїка".

 

Високий рівень підготовки урочистостей забезпечила Бахмацька міська рада та особисто міський голова Павло Шимко.

Довідка:

Сто років тому українська залога міста Бахмач на Чернігівщині розпочала бій з російськими більшовиками. Протягом трьох днів (25-27 січня 1918 року) близько 500 українських вояків стримували наступ ворога одразу з трьох напрямків: сходу, півночі та півдня.

Українські підрозділи змушені були зайняти кругову оборону і не пропускати на захід ворога, що нараховував близько 1300 бійців. Триденні бої за Бахмацький залізничний вузол, як і бій за станцію Крути, відіграли важливу роль у захисті Києва від червоних окупантів, а відтак сприяли визнанню незалежності Української Народної Республіки державами Четверного союзу.

Як повідомлялося, у Києві презентували трейлер фільму "Крути 1918".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.