Історик Юрій Дмітрієв – на свободі

Про це повідомила його донька Єкатєріна Клодт.

Голова карельського "Меморіалу" Юрій Дмітрієв віднайшов місця масових поховань політичних в’язнів комуністичного режиму в урочище Сандармох.

Це відбулося у 1997 році під час спільної експедиції із Веніаміном Іофе, Іриною Фліге та іншими. В урочище Сандармох були розстріляні Микола Куліш, Лесь Курбас, Антін Крушельницький, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Мирослав Ірчан, Григорій Епік. 27 жовтня – 4 листопаді 1937 року у Сандармосі розстріляли 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед них – сотні українців.

 Юрій Дмітрієв. Фото Томаша Кізни, memo.ru

 Дмітрієв був арештований 26 грудня 2016 року за підозрою у виготовлені дитячої порнографії. Звинувачення з самого початку спричинило суспільний резонанс. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмітрієва сфабрикованою.

Дмітрієв провів в ув’язненні більше року і відпущений на підписку про невиїзд. У телефонній розмові із російськими медіями він подякував за підтримку усім, хто допомагав: "Це все ви зробили! Дякую усім вам!"

Усі публікації за темою "Сандармох"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.