Історик знайшов загублену частину Берлінського муру

Вважалося, за винятком кількох секцій у центрі міста що Берлінський мур був повністю зруйнований.

Нещодавно з'ясувалося, що частина цієї споруди збереглася в лісі, у околицях німецької столиці. Про це повідомляє інтернет-видання The Local.

Виявив стіну Крістіан Борман. Вона проходить між двома залізничними станціями в районі Панков на північному сході Берліна. Загальна протяжність знахідки – 80 метрів.

 Забута ділянка Берлінського муру. Фото: Christian Bormann

На фотографії видно У-подібні металеві конструкції, через які колись проходив колючий дріт. Паралельно з цим стояли металеві опори, через які йшов електричний струм. Все це мало гарантувати, що зі східної Німеччини неможливо буде втекти.

За словами Бормана, його відкриття є "останнім шматочком оригінальної стіни", яку поспішно почала будувати комуністична влада 13 серпня 1961 року.

Не пройшло й двох місяців після того, як лідер Східної Німеччини Вальтер Ульбріхт заявив, що "ніхто не має наміру будувати стіну", як комуністи здивували весь світ, створивши бар'єр, який розділив східних берлінців від своїх сусідів на заході.

Перш ніж побудувати остаточну версію муру – з комплексом смертельних смуг та сторожових веж, східні німці укріплювали бар'єр колючим дротом і зміцнювали раніше побудовані стіни.

Одним з таких прикладів є ділянка, знайдена Борманом. Східні німці використовували залишки будинків, які були зруйновані під час Другої світової війни. Забудовуючи прогалини між ними та підриваючи підвали, щоб уникнути спроб прокопування тунелів.

Коли розпочалася будова основної стіни, комуністи побудували її в дещо іншому місці. І коли зайшла мова про її знесення в кінці "холодної війни", знайдену Борманом ділянку просто забули.

Хоча Борман й стверджує, що це остання частина оригінального Берлінського муру, видання Die Welt говорить протилежне. Є ще дві ділянки, які частково збереглись. Одна – у районі Ораніенбергер Хаусс та друга – у районі Розенталь.

Борман стверджує, що він відшукав ділянку муру ще у 1999 році і зберігав це в таємниці. Але він вирішив оприлюднити цю інформацію, щоб забезпечити збереження цієї структури. Він закликав владу району Панков захистити цю частину як історичну пам'ятку.

Нагадуємо, що на початку січня 2018 року у Мюнхені встановили дошку на честь консульства УНР.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.