Вийшла книга "Великий терор на Чернігівщині (20-30-ті роки XX століття)"

Презентація науково-популярного видання під такою назвою відбулася 17 січня у Навчально-науковому Інституті історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка.

Про це повідомляє офіційний веб-портал Чернігівської обласної ради.

 

Це видання, приурочене до 75-х роковин великого терору, побачило світ на виконання обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер Чернігівщини на 2016–2020 роки, яка має на меті популяризацію книжкової продукції письменників Чернігівщини, забезпечуючи випуск книг місцевих авторів коштом обласного бюджету.

У книзі вперше узагальнено відомості про політичні репресії 20–30-х рр. ХХ ст. на Чернігівщині, охарактеризовано їх природу, сутність і трагічні наслідки.

Учасники презентації висловили глибоку вдячність автору книжки Тамарі Демченко за велику роботу, проведену під час підготовки твору до друку.

Відзначалося, що до видання книги доклали власних старань директор Інституту професор Олександр Коваленко як відповідальний редактор видання, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко, працівники Державного архіву Чернігівської області, музейних та бібліотечних установ.

У книзі висвітлюються злочини сталінського тоталітарного режиму на теренах Чернігівської області. Значна увага авторки сконцентрована саме на долі жертв режиму. Метою тоталітаризму було залякування суспільства протягом багатьох років, аби його активні представники навіки забули про супротив владі.

На Чернігівщині у зазначений період без суду і слідства було засуджено 8108 осіб, з них 4374 – до смертної кари.

Директор Державного архіву Чернігівської області Раїса Воробей зазначила при участі в обговоренні, що в книзі також йдеться про масові репресії проти інтелігенції, повертаються з небуття імена безвинно страчених людей.

Директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського Сергій Лаєвський запропонував встановити на рівні держави 7 листопада як єдиний день вшанування пам’яті жертв великого радянського терору. Висловив стурбованість, що сьогодні на території ОРДЛО нашим північним сусідом формується режим зі схожими ознаками. Однак і до цього часу світова спільнота не засудила тоталітарний комуністичний режим.

Електронну версію книги можна почитати за посиланнням.

Читайте також:

ВИЙШЛА КНИГА ПРО ОРГАНІЗАТОРІВ ГОЛОДОМОРУ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.