Вийшла книга "Великий терор на Чернігівщині (20-30-ті роки XX століття)"

Презентація науково-популярного видання під такою назвою відбулася 17 січня у Навчально-науковому Інституті історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка.

Про це повідомляє офіційний веб-портал Чернігівської обласної ради.

 

Це видання, приурочене до 75-х роковин великого терору, побачило світ на виконання обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер Чернігівщини на 2016–2020 роки, яка має на меті популяризацію книжкової продукції письменників Чернігівщини, забезпечуючи випуск книг місцевих авторів коштом обласного бюджету.

У книзі вперше узагальнено відомості про політичні репресії 20–30-х рр. ХХ ст. на Чернігівщині, охарактеризовано їх природу, сутність і трагічні наслідки.

Учасники презентації висловили глибоку вдячність автору книжки Тамарі Демченко за велику роботу, проведену під час підготовки твору до друку.

Відзначалося, що до видання книги доклали власних старань директор Інституту професор Олександр Коваленко як відповідальний редактор видання, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко, працівники Державного архіву Чернігівської області, музейних та бібліотечних установ.

У книзі висвітлюються злочини сталінського тоталітарного режиму на теренах Чернігівської області. Значна увага авторки сконцентрована саме на долі жертв режиму. Метою тоталітаризму було залякування суспільства протягом багатьох років, аби його активні представники навіки забули про супротив владі.

На Чернігівщині у зазначений період без суду і слідства було засуджено 8108 осіб, з них 4374 – до смертної кари.

Директор Державного архіву Чернігівської області Раїса Воробей зазначила при участі в обговоренні, що в книзі також йдеться про масові репресії проти інтелігенції, повертаються з небуття імена безвинно страчених людей.

Директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського Сергій Лаєвський запропонував встановити на рівні держави 7 листопада як єдиний день вшанування пам’яті жертв великого радянського терору. Висловив стурбованість, що сьогодні на території ОРДЛО нашим північним сусідом формується режим зі схожими ознаками. Однак і до цього часу світова спільнота не засудила тоталітарний комуністичний режим.

Електронну версію книги можна почитати за посиланнням.

Читайте також:

ВИЙШЛА КНИГА ПРО ОРГАНІЗАТОРІВ ГОЛОДОМОРУ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.