У Мінську відкрилася перукарня "Чекіст"

3 січня 2018 року в білоруській столиці запрацювала чоловіча перукарня ("барбершоп") під назвою "Чекіст".

Заклад розташовується на вул. Тимірязєва, повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

 

Свої мотиви для вибору назви один із співзасновників "барбершопу" Олег пояснює так:

"Усім подобається фільми з Джеймсом Бондом. Назва "Чекіст" має на увазі загальне поняття – працівник органів державної безпеки. КДБ, ФСБ, британська розвідка, будь-які розвідки світу й органи державної безпеки. Коли ми просто подивимося фільми про спецслужби, то в нас вималюється образ людини, яка завжди добре виглядає, приклад для чоловіка, завжди акуратна зачіска. На нього завжди приємно подивитися. Такі люди завжди в порядку, успішні. Тому ми вибрали цю назву".

За словами його компаньйона Іллі, назва "Чекіст" слугує "фішкою", яка допомагає виділятися на мінському ринку, насиченому перукарнями:

"На дворі ХХІ століття, і сучасна молодь, напевно, не так багато уваги звертає на історію. Старші люди, звичайно, звернуть увагу на нашу назву. Імовірно, з їх боку буде певний негатив. Але ми на цьому не акцентуємо увагу. Звичайно, в історії за цим словом негатив, сталінські репресії. Але ми не хочемо в це заглиблюватися чи привертати увагу. Ми хотіли нестандартну назву, яка б викликала цікавість і все".

Як відомо, чекістами називали (й у деяких пострадянських країнах продовжують називати) співробітників репресивних спецслужб. Слово походить від російської абревіатури ЧК – Надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією та саботажем, утвореної більшовиками в 1917 році.

Такою була перша назва репресивно-карального органу СРСР, який потім реорганізовувався в ГПУ, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МВД, МГБ і КГБ.

Нагадаємо, група російських науковців звинуватила  директора ФСБ Росії Олександра Бортникова у виправданні сталінських репресій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.