Спецпроект

У польському Сеймі розпочнеться друге читання законопроекту про заборону "бандеризму"

8 листопада до Сейму повернеться законопроект, автором якого є, зокрема, партія Кукіз’15 про заборону пропагування "бандеризму" над Віслою.

Про це повідомляє prostir.pl.

Документ також вводить покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі терміном до 3-ох років за вислів на зразок "польські табори смерті". Після розгляду у комісії юстиції та прав людини, а також річної перерви, депутати мають намір продовжити роботу над законопроектом.

Проект закону, що передбачає зміни, зокрема, до закону про Інститут національної пам’яті — Комісію переслідування злочинів проти польського народу, опрацювало Міністерство юстиції. Частину положень у частині злочинів українських націоналістів запропонували депутати від партії Кукіз’15.


Згідно зі змістом законопроекту, кожний, хто публічно та всупереч фактам приписує польському народу або польській державі відповідальність або співвідповідальність за злочини, вчинені Третім Райхом або інші злочини проти людства, миру і воєнні злочини — підлягатиме штрафу або позбавленню волі строком до 3-ох років. Таке саме покарання загрожує за "явне заперечення відповідальності справжніх винних у цих злочинах".

Якщо правопорушник діятиме ненавмисно, він підлягатиме штрафу або обмеженню волі. Злочином не вважатиметься вчинення подібних дій "під час художньої або наукової діяльності". Нові положення поширюватимуться як на громадян Польщі, так і на іноземців — "незалежно від норм, що діють у місці вчинення злочину".

Крім того, законопроект передбачає можливість відкриття за вислови на зразок "польські табори смерті" цивільних проваджень, зокрема громадськими організаціями та Інститутом національної пам’яті.

Перше читання законопроекту відбулося на початку жовтня 2016 року. Крім відповідальності за вислів на зразок "польські табори смерті", польські депутати вирішили додати до проекту положення, авторами яких є депутати від партії Кукіз’15. Ці пропоновані зміни дозволять відкривати кримінальні справи за заперечення злочинів українських націоналістів (також злочинів тих українських військових формувань, які співпрацювали з Третім Райхом).

У проекті змін до закону про ІНП наведено, зокрема, визначення таких злочинів. Це "діяння, вчинені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, із застосуванням насильства, терору та інших форм порушення прав людини щодо окремих осіб або груп населення, і зокрема щодо польського населення". Відзначено також, що "таким злочином була також участь українських націоналістів у знищенні євреїв, а також вчинений ними волинсько-галицький злочин".

Цю тему прокоментував секретар Канцелярії президента Польщі Кшиштоф Щерський.

"Спостерігаємо негативний розвиток історичної політики та політики ідентичності України щодо Польщі", — сказав польський політик.

Нагадаємо, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський під час офіційного візиту до Львова 5 листопада відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну.

Раніше політик в ефірі одного з телеканалів заявив, що польське МЗС готує заборону на в’їзд до Польщі тим громадянам України, які стоять на антипольських позиціях і носять мундири дивізії військ СС "Галичина".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.