Польський міністр Ващиковський відмовився відвідати "Тюрму на Лонцького" у Львові

Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський під час офіційного візиту до Львова відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну.

Ващиковський поклав квіти до пам’ятника жертвам комуністичних злочинів, що поблизу музею "Тюрма на Лонцького". У програмі були відвідини музею, але польський міністр розвернувся на вході, повідомляє "Радіо "Свобода".

"Міністр запитав у мене, чи Західна Україна була окупована у 1918 році. Я відповів, що так, що це була окупація. Відтак він різко розвернувся з порога і не зайшов у музей. Це було, на мою думку, зроблено зумисно, це зумисний політичний крок", – прокоментував генеральний директор музею Руслан Забілий.

Крім того, міністр Ващиковський також відвідав Личаківський цвинтар, зокрема меморіал польських вояків, які загинули в українсько-польській війні у 1918–1919 роках, поклав квіти до пам’ятника воїнам Української Галицької армії і вшанував сучасних українських героїв, які загинули під час бойових дій на Донбасі.

Фото: Радіо "Свобода"

Напередодні, 4 листопада, Ващиковський під час прес-конференції дорікнув Міністерству закордонних справ України та Інститутові національної пам’яті тим, що вони, нібито, нічого не роблять для українсько-польського порозуміння.

"Ми дуже радіємо, що в Україні немає антипольських настроїв, що суспільство є приязним. Ми теж це спостерігаємо. Але ми також спостерігаємо різного роду інциденти, окремих осіб, які поводяться не дуже приязно. Очевидно, що багато років ми є відкритими, щоб вирішувати питання історії та питання поточних польсько-українських контактів. Польща вже дуже давно запропонувала різні канали співпраці – від форуму співпраці, від пропозиції президента Анджея Дуди, яку він оголосив минулого року – про створення об’єднавчого процесу на прикладі процесу Яд Вашем в Ізраїлі…", - цитує Вітольда Ващиковського ZAXID.net.

"Недавно в Україні з візитом був віце-прем’єр Пйотр Ґлінський, який також запропонував форму міжурядової співпраці. Чекаємо тільки на відповідь і на бажання співпрацювати з боку України. Інститут національної пам’яті Польщі (ІПН) також є відкритим і якщо крім декларацій і заяв МЗС України будуть вжиті конкретні кроки у напрямку співпраці з Польщею, то з нашого боку точно будуть кроки у відповідь", - вважає міністр.

Фото: Радіо "Свобода"

На запитання про те, що МЗС України вже представило дорожню карту цього процесу, яка чекає на підписання і реалізації, Ващиковський у своїй відповіді дав зрозуміти, що цей документ його не цікавить, а порозуміння можливе тільки на умовах польського уряду.

"Ми представили багато інструментів співпраці і чекаємо на можливість реалізації чи то дорожніх карт, чи то міжурядових контактів, чи то форуму, чи то інструменту на кшталт Яд Вашем. Чекаємо на якісь рухи з боку України", - відповів міністр закордонних справ Польщі.

Вітольд Ващиковський також прокоментував згадані у заяві МЗС України слова "прощаємо і просимо пробачення", на підставі яких свого часу було досягнуто порозуміння з Польщею у питанні історичного примирення.

"Мені видається, що МЗС України неправильно копіює дорогу, яку колись польські єпископи пропонували Німеччині. Але навіть, якщо не брати це до уваги, то це досить не властива інтерпретація. Де зустрічі істориків? З нашого боку є відкритість. У моїй делегації є експерти, які також готові до співпраці у рамках польсько-українського форуму. І ми чекаємо на бажання українських істориків, чекаємо на відкритість Інституту національної пам’яті України, чекаємо на можливість розблокування рішення про можливість ексгумації, ремонту усіх місць пов’язаних із польською та польсько-українською історією", - додав Ващиковський.

Разом з тим міністр відмовився уточнити, кого він мав на увазі, заявляючи, що до Польщі не в’їдуть ті, хто має "антипольські настрої" та "одягає форму дивізії СС "Галичина".

"Я прошу ще хвильку почекати. Незабаром ми будемо про ці рішення інформувати", - відповів Ващиковський.

Вітольд Ващиковський також прокоментував питання легалізації пам’ятників борцям за незалежність України, які є на території Польщі і щодо яких розпочато процес демонтажу.

"Ті пам’ятники, які були збудовані нелегально, без згоди влади повинні бути трактовані як нелегальні. А про всі інші пам’ятники можемо говорити. Але згідно із законами Польщі", - відповів Вітольд Ващиковський.

Міністр додав, що демонтаж пам’ятників, які на думку польської влади є нелегальними, залежить виключно від місцевого самоврядування.

"Це залежить від локальної влади, оскільки це самоврядування вирішує – залишити або демонтувати пам’ятників на їх території. Наша позиція є така, що треба дотримуватись закону", - резюмував голова МЗС Польщі.

 

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.