Спецпроект

Шлях до примирення з Польщею − взаєме сприйняття, а не нав’язування своєї точки зору − МЗС

Міністерство закордонних справ України офіційно відреагувало на заяву міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського про заборону в'їзду в країну для "антипольськи налаштованих" українців.

Коментар розміщено на офіційному сайті відомства.

МЗС наголосило, що в Україні немає антипольських настроїв, а більшість українців абсолютно позитивно ставляться до Польщі. І розбіжності в оцінках історії тут ні до чого.

"В українському суспільстві є чітке розуміння необхідності подальшого зміцнення співпраці з Польщею як в інтересах двох народів, так і всієї Європи", − переконані в мінстерстві.

На підтвердження цих слів, дипломати навели приклад сотень тисяч українців, які зараз проживають і працюють у Польщі. Українське дипломатичне відмоство запропонувало таку формулу примирення та співпраці:

"Свого часу разом з Польщею ми досягли розуміння, що історичне примирення можливе за європейським християнським принципом "Прощаємо і просимо пробачення". Переконані, що ми маємо йти до примирення шляхом взаємного сприйняття один одного, а не нав’язування своєї точки зору. Цей принцип польській стороні було запропоновано втілити у практичну площину шляхом підписання і реалізації відповідної дорожньої карти, проте відповідь все ще очікуємо".

На останок, українське мінстерство запевнило, що Україна є відкритою до співпраці, у тому числі, з історичної проблематики. 

Нагадаємо, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що польське МЗС готує заборону на в’їзд до Польщі тим громадянам України, які стоять на антипольських позиціях і носять мундири дивізії військ СС "Галичина".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.