У селі Волоському замість Котовського поставили пам'ятник волоському горіху. ФОТО

У суботу, 21 жовтня, в селі Волоське, що на Дніпропетровщині, відкрили пам'ятник волоському горіхові.

Триметровий монумент розташовується на місці, де раніше стояв пам'ятник більшовицькому воєначальнику, командиру кавалерійської бригади, дивізії та корпусу Червоної армії Григорію Котовському (1881 - 1925).

Світлиною нової пам'ятки ділилися користувачі "Фейсбуку". Місцеві мешканці одразу помітили, що пам'ятник більше нагадує мозок людини в розрізі.

 Фото: FB Андрій Богатирьов

"Можна продати новостворений пам'ятник музею палеонтології чи провести перемовини з ректоратом якось медичного вишу для передачу монумента у якості експонату на кафедру анатомії людської голови. А ще точно зрозуміло одне: гарна ініціатива людей яким не байдужий сьогоднішній день славного історичного села Волоське загрузла в непрофесіоналізмі та несмаку", – написав у "Фейсбуці" Фідель Сухоніс.

Фото: FB Фідель Сухоніс 

Неподалік від пам'ятника посадили молоді волоські горіхи.

 Фото: FB Андрій Богатирьов

Нагадаємо, у в'язниці м. Бердянська Запорізької області погруддя Феліксу Дзержинському переробили на козацького полковника Максима Кривоноса.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.