Київрада виділила Музею Майдану землю

Київрада виділила Музею Революції Гідності ділянку площею 1,22 га на алеї Героїв Небесної Сотні.

Голосування відбулося під час пленарного засідання 14 вересня. Рішення підтримали 96 депутатів, повідомляє прес-служба Київради.

Дана територія розташована на алеї Героїв Небесної Сотні (вул. Інститутська), 3. На відповідній земельній ділянці передбачається будівництво, експлуатація та обслуговування меморіально-музейного комплексу.

"Ми маємо пам’ятати захисників нашої країни. Три роки тому за нашу незалежність і демократію люди заплатили ціною власного життя. Тому ми обов'язково маємо створити Музей Революції Гідності, таким чином вшановуючи пам’ять героїв. Земельна ділянка на Алеї Героїв Небесної Сотні, 3, відповідає всім вимогам, містобудівній логіці та історичній зумовленості", — зазначив заступник міського голови — секретар Київради Володимир Прокопів.

22 червня Київрада надала дозвіл на відведення земельних ділянок на Алеї Героїв Небесної Сотні для облаштування пішохідної зони.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.