У Тихому океані знайдено затонулий в 1945 році крейсер "Індіанаполіс"

Уламки американського важкого крейсера "Індіанаполіс" виявлені в Тихому океані через 72 роки після того, як корабель був затоплений японським підводним човном.

Про це пише BBC.

Уламки крейсера були виявлені в п'ятницю групою з 13 цивільних дослідників під керівництвом співзасновника компанії Microsoft Пола Аллена, який назвав знахідку історичною.

На деяких фрагментах збереглася назва корабля "Індіанаполіс CA-35. Це допомогло впізнати корабель. PAUL ALLEN

Корабель був знайдений на глибині 5,5 кілометра. Точне місце не розголошується.

"Індіанаполіс" загинув 30 липня 1945 року, коли повертався після секретної місії по доставці частин для атомної бомби. Корабель був торпедований японською субмариною у Філліпінському морі. Він пішов під воду дуже швидко - всього за 12 хвилин. Через це місцезнаходження крейсера протягом довгих років залишалося загадкою.

"Індіанаполіс". Знімок зроблений в 1937 році в Перл-Харборі. AFP

На борту корабля знаходилися близько 1200 військових, врятувати вдалося 316 осіб. Це найбільша втрата в історії американського військового флоту і наймасовіша загибель особового складу.

300 людей потонули разом з кораблем, інші зазнали зневоднення, галюцинацій і нападів акул. Оскільки американські військові бази не отримали сигнал лиха з корабля, тих хто вижив змогли знайти тільки через чотири дні після лиха.

Менше ніж через тиждень після цього перша атомна бомба була скинута на японську Хіросіму. Інша бомба була скинута на Нагасакі. Дві ці атаки забрали життя сотень тисяч людей і змусили Японію капітулювати.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.