Більшість росіян хочуть прославляти Сталіна в бронзі

Майже дві третини росіян заявили про доцільність спорудження пам’ятних знаків, які прославляють державні досягнення Йосипа Сталіна.

У той же час понад половина вважає, що у встановленні дощок і бюстів Сталіна, які повідомляють про його злочини, невдачі та нейтральні факти, потреби немає.

Про це свідчать результати дослідження Всеросійського центру вивчення громадської думки (рос. – ВЦІОМ), повідомляє РІА "Новости".

Відповідно до опублікованих даних, 62% респондентів підтримують ідею розміщення пам’ятних знаків (дощок, цитат, бюстів, картин) Сталіна. Протилежної думки дотримується 31% опитаних.

Прихильники обґрунтовують свою думку тим, що Сталін є частиною історії, про яку повинні знати діти (57%); задяки Сталіну "ми перемогли у Великій Вітчизняній війні" (18%); "він зробив багато хорошого для країни" (9%); Сталін "зробив країну великою" (8%).

Говорячи про потребу розміщення пам’ятних знаків про злочини та невдачі Йосипа Сталіна, 65% росіян вважають, що вони не потрібні, а 28% заявили про протилежне. Розміщення подібних меморіальних знаків росіяни пояснили тим, що люди повинні знати всю правду не тільки про досягнення (39%); що "це частина історії" (35%) і "на помилках навчаються" (16%).

Згідно з даними ВЦІОМ, 59% опитаних не вбачають потреби в розміщенні пам’ятних знаків, які повідомляють про нейтральні факти про Сталіна ("що відвідав, де виступав з промовою тощо"); хотіли б бачити подібні знаки 35% респондентів.

Причиною розміщення таких знаків називали те, що це "наша історія" (50%); що "люди повинні знати все про Сталіна, що зробити висновки про його особу" (22%); а також що це може бути комусь цікавим, наприклад, туристам (7%).

Результати досілдження свідчать, що 44% опитаних громадян Росії позитивно поставились би до встановлення біля їх будинку пам’ятного знака про Сталіна. Негативно до цього поставились би 24%. Про нейтральне ставлення заявили 28%.

Ініціативне всеросійське опитування "ВЦІОМ-Спутник" проведено 7-8 липня 2017 року серед 1200 респондентів старших за 18 років шляхом телефонного інтерв’ю. Для даної вибірки максимальний розмір похибки не перевищує 3,5%.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.