На Прикарпатті відкопали бідон з архівними документами. ФОТО

Місцеві мешканці села Вікторів Галицького району Івано-Франківської обл. відкопали бідон з архівними документами.

Знайдені документи в погано стані й потребують реставрації, оскільки через дірку в бідоні їх залило водою. За припущеннями істориків, це архіви УПА, передає ГалІнфо.

 

Завідувач відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерій Твердохліб розповідає – пам’ятка цікава, але ситуація з документами критична. 

"Зараз важко сказати, чи можливо їх відновити. Ми проводимо консультації з реставраторами зі Львова, які уже працювали з таким матеріалом. Незабаром ми дізнаємось, наскільки папери важливі. Останнім часом такі знахідки трапляються. Думаю багато чого ще сховано", – переконаний реставратор.

 

Він додає: проблема в тому, що в Івано-Франківську немає фахівців по реставрації таких паперів. Немає також і державного фінансування в цьому напрямку.

Очільник "Поступового гурту франківців" Сергій Адамович, якому передали бідон, розповідає:

"Ми думаємо, що це документи ОУН УПА і зараз працюємо з фаховими реставраторами і істориками.  Ми залучили до роботи відомого реставратора Валерія Твердохліба. Сподіваюсь нашими зусиллями вдасться зберегти частинку історії".

 

До слова, не так давно у цьому ж селі знайшли ідентичний бідон з документами. Оскільки вони були у кращому стані, вдалось одразу встановити, що це документи  українського підпілля. Зараз вони також на реставрації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.