У Полтаві розбили меморіальні дошки Петлюрі та героям війни. ФОТО

У ніч на 8 квітня у Полтаві невідомі особи пошкодили меморіальні дошки, встановлені на честь героїв АТО — Миколі Чепіги та Сергій Лимаря. Також пошкоджено дошку на честь Симона Петлюри на фасаді Аграрної академії.

Про це повідомляє Інтернет-видання "Полтавщина" з посиланням на прес-службу ГУНП в Полтавській області.

Зранку пошкоджені дошки побачили місцеві мешканці та відразу викликали поліцію. За попередньою інформацією, подія трапилася між 3:30 і 5:00.

Фото: poltava.to 

Поліція підозрює у скоєному "гастролерів" з інших областей.

Дошка в пам’ять Миколи Чепіги була встановлена на фасаді полтавської гімназії № 21. Микола Чепіга загинув у липні 2014 року на околицях Луганська, в районі селища Металіст. 

 Фото: poltava.to 

Меморіальна дошка Сергій Лимаря розміщувалася на стіні будинку, де проживав загиблий. Лимар загинув 21 серпня 2014 року в селі Старогнатівка Донецької області.

Третя пошкоджена меморіальна дошка на честь Головного отамана військ УНР і Голови Директорії УНР Симона Петлюри висить на фасаді Полтавської аграрної академії. Петлюра навчався в будинку, де зараз розташовується ВНЗ.

 Фото: poltava.to 

Нагадаємо, що в ніч на 11 вересня 2016 року, у Полтаві невідомі розбили 5 меморіальних дошок. Проте поліція й досі не може знайти вандалів.

Із січня 2017 року по всій  Україні спостерігається хвиля актів вандалізму проти пам'ятників, могил і дошок. 

Зокрема, постраждали пам'ятники страченим нацистами польським професорам у Львові, польські меморіали в Гуті Пеняцькій та Підкамені, меморіал жертвам комуністичних репресій у Биківні, пам'ятник поетесі Олені Телізі в Бабиному Яру, пам'ятник Щорсу в Києві, а також пам'ятник євреям, загиблим під час Голокосту, в Тернополі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.