У Новому Орлеані протестують проти знесення пам'ятників конфедератам. ФОТО

Вранці 24 квітня 2017 року в Новому Орлеані, США демонтували перший із чотирьох пам’ятників конфедератам. Такі дії викликали несхвалення й протести частини суспільства.

Про це пише видання Upworthy.

У 2015 році міська рада Нового Орлеана проголосувала за знесення чотирьох пам’ятників конфедератам, що були одною зі сторін Громадянської війни в США 1861—1865 роках.

Першою демонтували стелу, яка увічнювала спробу місцевої Білої ліги (расистська воєнізована організація) скинути уряд Нового Орлеана 14 вересня 1874 року.

 

З 1934 по 1981 рік, коли напис на пам’ятнику був завішений, стела була причетна до схвалення вищості білої раси:  

"Мак-Енері та Пенн, обрані білими людьми губернатором і віце-губернатором, прийшли до влади, як і належало, скинувши уряд політичних авантюристів, змістивши узурпаторів губернатора Келлогга (білого) і віце-губернатора Антуана (кольорового). Війська Сполучених Штатів взяли уряд штату і відновили узурпаторів, проте національній вибори в листопаді 1876 році визнали вищість білих на Півдні й віддали наш штат нам". Фото: twitter.com/HelenKennedy

Робітники, що займалися демонтажем пам’ятника, зіткнулися з погрозами насильства з боку прихильників його збереження, тому їм довелося виконувати роботу в касках і бронежилетах під покровом ночі та охороною снайперів.

Поширеним аргументом на користь збереження пам’ятників епохи Конфедерації є твердження, ніби їх знесення буде формою "стирання пам’яті".

Політик-республіканець Корі Стюарт, який балотується на губернатора Вірджинії, навіть заявив, що знесення монумента означає, що "ІДІЛ виграла".

Дехто вдався до чудернацьких заяв, ніби знесення пам’ятника означає прихід марксизму.

Але, пише автор статті Паркер Моллой, ніхто не збирається забувати Конфедерацію, особливо ті, чиї предки від неї постраждали. Щоб знайти того, хто вважатиме, що артефакти громадянської війни не слід відображати у музей у відповідному контексті, треба буде постаратися.

Деякі пам’ятники просто увіковічнюють історичну подію чи особистість. Та інші відверто їх прославляють, і між першим і другим може бути дуже тонка лінія. На думку автора, є кращі способи пам’яті про ключові моменти історії без прославляння тих, хто боровся за збереження рабства.

Фото: Gerald Herbert/AP

За даними видання The Atlantic, на 2016 рік у США налічувалося біля 1500 пам’ятників Конфедерації, деякі з них — навіть у регіонах, що ніколи не належали до неї.

Країна всіяна статуями командвачу армією Півдня Роберту Е. Лі, президентові Конфедерації Дефферсону Дейвісу і генералу армії Конфедерації П’єру Гюставу Тутану де Борегару. 

ДОВІДКА:

Конфедеративні штати Америки ("Конфедерація") — об'єднання 11 південних штатів, чия економіка ґрунтувалася на сільському господарстві та праці чорношкірих рабів. Їм протистояли 24 промислові північних штати, згрутовані в Союз штатів.

У 1861—1865 між Конфедерацією та Союзом північних штатів точилася Громадянська війна, яка завершилася поразкою Півдня. Одною з причин війни було ставлення сторін до скасування рабства по всій державі.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.