АНОНС: Публічна дискусія про значення політики нацпам'яті для демократії

“Дороговкази свободи”: у Києві пройде публічна дискусія за участі істориків та експертів з Чехії, Польщі та України про значення політики національної пам'яті для демократії.

Дискусія пройде в рамках міжнародної конференції з обміну досвідом між українськими, польськими та чеськими експертами у питань політики національної пам’яті.

Участь візьмуть:

·      Павел Жачек (CZE) — колишній директор Інституту з вивчення тоталітарних режимів, Прага;

·      Андрій Когут (УКР) — директор архіву Служби безпеки України, Київ;

·      Володимир Бугров (УКР) — проректор КНУ імені Тараса Шевченка;

·     Томас Гійо (EST) — член Ради при Естонського інституту національної пам'яті, Таллінн;

·      Францишек Домбровський (POL) — Головний спеціаліст в Інституті національної пам'яті і викладач Академії Warfare, Варшава;

·      Ігор Кулик (УКР) — начальник відділу, Український Інститут національної пам'яті, Київ;

·      Олена Халімон (УКР) — консультантка Українського інституту національної пам’яті, Київ.

 

Для участі у дискусії необхідна попередня реєстрація через онлайн-форму.

Також відбуватиметься онлайн-трансляція заходу:

7 грудня, середа, 17.00

Місце: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська 60, ауд. 355 (зал Вченої ради).

Організатори: чеський інститут CEVRO спільно з Центром досліджень визвольного руху та Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка за підтримки National Endowment for Democracy.

Контакти для журналістів: 063-278-76-45.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.