Польща знижує пенсії колишнім "гебістам"

Президент Польщі Анджей Дуда підписав т. зв. "дегебізаційний" закон, який знижує пенсію та соцдопомогу для працівників апарату держбезпеки ("гебістів") Польської Народної Республіки та їх родин.

Про це інформують "Wiadomosci".

Від 2017 року виплати для них не можуть бути вищими за середню пенсію та ренту (соціальну допомогу для інвалідів), що їх виплачує Управління соціального страхування.

Закон знижує пенсії та ренти "за службу на користь тоталітарної держави" від 22 липня 1944 року до 31 липня 1990 року (у середині 1990 року вже з’явилося Управління охорони держави – посткомуністична спецслужба).

У законі перелічено цивільні, військові інституції та формування, служба в яких вважатиметься за службу на користь тоталітарного режиму ПНР.

У каталозі Інституту національної пам'яті опинилися: Відомство громадської безпеки Польського комітету національного визволення, Міністерство громадської безпеки, Комітет у справах громадської безпеки, а також організаційні підрозділи, які підпорядковувалися тим інституціям.

Від 1 листопада 2017 року максимальна пенсія для осіб, що там служили, не може перевищувати середню виплату соцстраху (пенсія – біля 2 тис. злотих, рента – біля 1,5 тис. злотих, родинна рента – біля 1,7 тис. злотих).

Згідно з оцінками Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Польщі, зниження торкнеться 18 тисяч поліційних пенсій, понад 4 тисяч поліційних рент із інвалідності і понад 9 тисяч родинних рент.

Інформацію про перебіг служби відповідного функціонера перевірятиме Інститут національної пам’яті, за інформацією якого, це стосуватиметься понад 240 тисяч осіб. Від зниження виплат матиме право звільняти суд.

Закон покликаний заощаджувати щорічно біля 546 млн злотих. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.