У Бабиному Яру планують установити пам’ятник поетесі Олені Телізі

Кабінет Міністрів України доручив Київській міській державній адміністрації забезпечити спорудження памятника українській поетесі, члену ОУН Олені Телізі.

Про це повідомляють Українські новини. Монумент має з’явитися на території Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" до лютого 2017 року. Саме в лютому 1942 року Телігу та інших оунівців нацисти стратили в Бабиному яру.

Встановлення пам’ятника Олені Телізі є одним із заходів, які реалізуються Організаційним комітетом із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами нацистських розстрілів у Бабиному Яру.

Окрім того, міська адміністрація повинна забезпечити проектування і проведення ремонтно-реставраційних робіт у будівлі контори колишнього єврейського кладовища по вул. Мельникова, 44 і створення Меморіального музею.

Дивіться також:

В пошуках "своєї" України. Від Підмосков'я до Бабиного Яру

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.