Спецпроект

У Польщі хочуть ув'язнювати за заперечення "злочинів українців"

До польського Сейму внесли законопроект, який передбачає кримінальну відповідальність за заперечення участі українців у Голокості та вбивствах поляків під час Другої світової війни.

Законопроект, внесений депутатом Томашем Жимковським, передбачає зміни до тексту чинного закону про Інститут національної пам'яті Польщі.

Статтю 1 пропонується доповнити пунктом 2а в такій редакції:

"Злочинами українських націоналістів та українських формацій, що колаборували із ІІІ Рейхом, у визначенні закону, є дії, здійснені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, які полягають у застосуванні насильства, терору або інших форм порушення прав людини проти як окремих особистостей, так і груп населення, а особливо – проти населення польського.

Злочином українських націоналістів та українських формацій, що колаборували із ІІІ Рейхом є також участь у винищенні єврейського населення та геноциді громадян ІІ Речіпосполитої Польської на теренах Волині і Східної Малопольщі".

Це дозволить розширити коло випадків, які підпадають під санкції статті 55 чинного закону:

"Кримінальна відповідальність за публічне і всупереч фактам заперечення злочинів.

Той, хто публічно і всупереч фактів заперечує злочини, про які ідеться у ст 1. […] підлягає штрафу або позбавленню волі на термін до 3-х років".

Відповідно, за заперечення участі "українських націоналістів і українських формацій, що колаборували з ІІІ Рейхом" можна буде одержати штраф або й сісти за ґрати на три роки.

За спостереженням історика Олександра Зінченка, жодної відповідальності за заперечення польської участі в Голокості чи інших злочинах Другої світової війни не передбачено.

"Історична правда" вже повідомляла про те, як новопризначений Голова ІНП Польщі публічно заперечив участь поляків у єврейському погромі в м. Єдвабному 10 липня 1941 року попри те, що у 2003 році це було доведено самим же Інститутом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.