Спецпроект

Інститут національної пам’яті засуджує вандалізм щодо українських могил у Польщі

Акти вандалізму, як на могилах УПА у Пикуличах у Польщі, шкодять українсько-польському взаємопорозумінню.

Днями стало відомо про наругу над двома братськими могилами, в яких поховані останки 47-ми вояків Української повстанської армії, на Українському воєнному кладовищі у селі Пикуличах, Республіка Польща. До надмогильних плит невідомі прикріпили гранітні дошки з написами, що тут поховані "бандерівські бандити" й "кати".

Український інститут національної пам’яті наголошує, що такі інциденти є неприпустимими, вони шкодять як взаєморозумінню між українським та польським народами, так і взаємовідносинам між державами Україна та Республіка Польща.

Про це ідеться в заяві Інституту.

Як повідомлялося раніше, Український інститут національної пам’яті та польський Instytut Pamięci Narodowej доклали значних зусиль, щоб відновити діалог довкола складних сторінок спільного минулого у форматі Українсько-польського форуму істориків.

"Такий формат дає змогу мінімізувати вплив політики та досягнути більш конструктивного підходу в обговоренні непростих українсько-польських взаємин. Всі ці кроки спрямовані на те, щоб подолати минулий травматичний досвід", — підкреслюють в установі.

"Натомість такі акти вандалізму, як на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах, перешкоджають діалогу. Вони не додають розуміння та не сприяють вшануванню пам’яті тих, хто постраждав у ті складні часи, а лише сіють ворожнечу, якою може скористатися третя сторона", — наголосила українська сторона.

Український інститут національної пам’яті скерував листа до Міністерства закордонних справ України з проханням звернутися до польської влади із закликом усунути наслідки акту вандалізму, провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.


Довідкова інформація


Українське воєнне кладовище в Пикуличах є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених Галицької армії та Армії УНР. Упродовж 1920-1921 рр. на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах було перепоховано близько 2 000 українських військовослужбовців.

Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря перетворили на сміттєзвалище. Відновила цвинтар у 1990 р. українська громада Перемишля. У 2000 р. Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща розширила територію цвинтаря – 27 липня того ж року у двох окремих братських могилах були перепоховані останки ексгумованих у селах Бірча та Лішня 47 вояків УПА.

На могилах коштом Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща були встановлені надгробні таблиці з відповідними україномовними написами.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.