Спецпроект

Інститут національної пам’яті засуджує вандалізм щодо українських могил у Польщі

Акти вандалізму, як на могилах УПА у Пикуличах у Польщі, шкодять українсько-польському взаємопорозумінню.

Днями стало відомо про наругу над двома братськими могилами, в яких поховані останки 47-ми вояків Української повстанської армії, на Українському воєнному кладовищі у селі Пикуличах, Республіка Польща. До надмогильних плит невідомі прикріпили гранітні дошки з написами, що тут поховані "бандерівські бандити" й "кати".

Український інститут національної пам’яті наголошує, що такі інциденти є неприпустимими, вони шкодять як взаєморозумінню між українським та польським народами, так і взаємовідносинам між державами Україна та Республіка Польща.

Про це ідеться в заяві Інституту.

Як повідомлялося раніше, Український інститут національної пам’яті та польський Instytut Pamięci Narodowej доклали значних зусиль, щоб відновити діалог довкола складних сторінок спільного минулого у форматі Українсько-польського форуму істориків.

"Такий формат дає змогу мінімізувати вплив політики та досягнути більш конструктивного підходу в обговоренні непростих українсько-польських взаємин. Всі ці кроки спрямовані на те, щоб подолати минулий травматичний досвід", — підкреслюють в установі.

"Натомість такі акти вандалізму, як на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах, перешкоджають діалогу. Вони не додають розуміння та не сприяють вшануванню пам’яті тих, хто постраждав у ті складні часи, а лише сіють ворожнечу, якою може скористатися третя сторона", — наголосила українська сторона.

Український інститут національної пам’яті скерував листа до Міністерства закордонних справ України з проханням звернутися до польської влади із закликом усунути наслідки акту вандалізму, провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.


Довідкова інформація


Українське воєнне кладовище в Пикуличах є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених Галицької армії та Армії УНР. Упродовж 1920-1921 рр. на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах було перепоховано близько 2 000 українських військовослужбовців.

Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря перетворили на сміттєзвалище. Відновила цвинтар у 1990 р. українська громада Перемишля. У 2000 р. Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща розширила територію цвинтаря – 27 липня того ж року у двох окремих братських могилах були перепоховані останки ексгумованих у селах Бірча та Лішня 47 вояків УПА.

На могилах коштом Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща були встановлені надгробні таблиці з відповідними україномовними написами.

Година папуги. Погані передчуття професора Свяневича

"Я аніскільки не сумнівався, що вступ Радянської Росії у наші східні воєводства буде означати для них кінець існуючому там польському впливу і відрив тих територій від Польщі. Я не був би проти передачі тих воєводств незалежним Україні і Білорусі, якби такі існували, але не бачив сенсу в передачі їх Радянському Союзу". Як професор Свяневич передбачив Велику війну.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.