АНОНС: Головред ІП прочитає в Києві лекцію з історії антисемітизму в ЗМІ

Журналіст, історик, головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані прочитає публічну лекцію "Антисемітизм у медіа з 1988 дотепер: приклади України і Росії".

Які організації публікували антисемітські видання? Як змінювалася ситуація в 1990-х роках і як на видання радикальних угруповань реагували наймасовіші медіа? Які "жанри" антисемітизму в медіа були і є найпопулярнішими? Що було спільного й відмінного в антисемітизмі українському та російському?

Про це можна буде дізнатися під час зустрічі зі знаним дослідником і практиком мас-медіа та їх історії. Лекція відбудеться в рамках серії лекцій "Сучасний антисемітизм в Україні і світі".

Вахтанг Кіпіані – український журналіст, головний редактор інтернет-сайту "Історична правда". 1990 року – учасник "Революції на граніті", протягом 1990–2000-х років – журналіст низки газет і телеканалів. Досліджує історію неформальної преси в колишньому СРСР та прояви екстремізму в ЗМІ.

 

Публічна лекція Вахтанга Кіпіані"Антисемітизм у медіа з 1988 дотепер: приклади України і Росії"

Четвер, 10 грудня, 18.00

Місце: офіс програм НаУКМА з юдаїки (м. Київ, вул. Волоська 8/5, корпус 5, підвал)

Організатори: Інститут досліджень світового антисемітизму й політики, Українська асоціація юдаїки, магістерська програма з юдаїки в НаУКМА.

Зустріч у "Фейсбуці" - тут.

І. Б.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.