Польща й далі зноситиме радянські пам'ятники - посол у РФ

Рішення влади Польщі щодо демонтажу того чи іншого пам'ятника часів радянської епохи не суперечить міжнародним зобов'язанням Варшави.

Про це в інтерв'ю Інтерфакс заявила посол Польщі в РФ Катажина Пелчинська-Наленч.

За словами дипломата, прийняті Польщею зобов'язання стосуються тільки кладовищ та місць поховань, і їх польська влада старанно виконує.

Але символічні пам'ятники, під якими немає поховань, не потрапляють в ці списки, оскільки "не охороняються міжнародними угодами, в тому числі і двосторонніми угодами між Польщею та Росією".

Таких монументів на території Польщі знаходиться близько 290, додала посол.

"Це так звані пам'ятники подяки Червоної Армії, які були поставлені в Польщі після 1945-го року і це не було рішенням польського народу, - зазначила Пелчинська-Наленч. - Червона армія сприймається в Росії як армія, яка перемогла фашизм, і це правда. Але ми знаємо, що вона також підпорядкувала собі країни Центральної Європи, у тому числі Польщу, в 1939-1941 рр. і після 45-го року. Польща припинила бути вільною країною".

За її словами, в результаті дій Червоної армії тисячі польських громадян загинули, були заслані або відправлені до в'язниці.

"З цим теж асоціюється Червона Армія, - підкресилал дипломат. - Тому символічні пам'ятники подяки сприймаються як символ радянського панування в Польщі, і вони встановлювалися тоді як символ радянського панування. І сьогодні, коли місцеві влади приймають рішення про демонтаж пам'ятників, вони керуються цими історичними причинами та побажаннями місцевого населення".

Як відомо, напередодні у польському місті Мелець було демонтовано пам'ятник подяки Червоної Армії.

МЗС РФ висловив осуд рішенням польської влади, заявивши, що польська сторона порушила ряд домовленостей між Росією та Польщею.

Нагадаємо, восени 2011 року в центрі Варшави було демонтовано пам'ятник воїнам-червоноармійцям.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.