У Києві - лекція про український рух на Донеччині в 1917-1956 роках

15 грудня в Українському кризовому медіа-центрі відбудеться лекція Олександра Добровольського на тему "Український рух на Донеччині в 1917-1956 роках".

Лекція охопить такі питання:

- Початки українського національно-визвольного руху в 1917-1919  роках на Донеччині, діяльність Товариств "Просвіта", Вільне козацтво, українські видання та статистика голосування українських виборців Донеччини та Луганщини 1917 року;

- Діяльність Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на Донбасі в 1923-1930 роках;

- Спроба утворення осередків підпілля ОУН Євгена Коновальця в кінці 1920-х років на Донеччині;

- Українізація 1920-х років – базова основа для майбутнього українського національного руху на Донбасі під проводом Степана Бандери в 1941-1943 роках;

- Похідні групи ОУН(б) та ОУН(м) на Донбасі в 1941 році. Співпраця з колишніми петлюрівцями. Діяльність ОУН(м);

- Відродження українського культурного життя в 1941-1943 роках на Донбасі. Контакти ОУН(б) з комуністичними групами;

- Репресії нацистів проти членів ОУН(б) та діячів УАПЦ на Донеччині в 1942-1943 роках;

- Робота радянської агентури в середовищі підпілля ОУН Донеччини;

- Спроба продовження підпільної боротьби ОУН на Донеччині в 1944-1945 роках. Оперативні ігри НКВС проти українського підпілля;

- Справа "Союзу борців за визволення України" в місті Шахтарськ у 1955 році;

- Останні арешти членів оунівського підпілля Донбасу в 1956-1958 роках. Справа Янковського (автор біографії Євгена Коновальця "Листи до сина" ).

Довідка про лектора:

Олександр Борисович Добровольський (м. Слов'янськ) -  дослідник історії Донеччини першої половини ХХ століття. У 2002 році закінчив філологічний факультет Слов’янського державного педагогічного університету. Автор, співавтор і упорядник кількох книг, збірників та наукових статей на тему українського громадсько-політичного руху та підпільного руху опору комуністичному режиму СРСР на Донбасі. 

Серед виданих книжок:

- "Донецьке козацтво", 1997 рік (за матеріалами архівних документів висвітлюється український національний рух 1917 - 1920-х років, діяльність української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та діяльність антибільшовицького махновського руху опору на Донеччині в перші роки комуністичного режиму СРСР в Україні);

- "Михайло Петренко: дивлюсь я на небо…" та "Його таємниця: невідомий Михайло Петренко" у співавторстві з В. Мікушевим, 2002 та 2008 роки;

- Путівник "Слов’янщина", 2007 рік;

- Статті у збірниках "Заповідаємо вам пам’ять" та "Відома та невідома Олексієво-Дружківка" за матеріалами архівів НКВС СРСР, 2009 рік;

- Збірник "Діяльність ОУН на Сході України" - нарис про оунівське підпілля та "Просвіту" у Слов’янську під час німецької окупації, 2010 рік

- "Збірник документів  "ОУН на Донеччині" за матеріалами вивезеного до РФ архіву УСБУ у Донецькій області, 2013 рік.


Вівторок, 15 грудня, 17:00 

Місце: Український кризовий медіа-центр (м. Київ, вул. Хрещатик, 2 - Український дім на Європейській площі)

Вхід - за умови попередньої реєстраціїРеєстрація за адресоюolha.honchar@gmail.com

Контактна особа: асистент Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Ольга Гончар - olha.honchar@gmail.com, +38 093 339 76 46

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.