Виходить альбом історичних зображень Білгород-Дністровської фортеці

Виходить друком альбом історичних зображень фортеці Аккерман (Білгород-Дністровський) в Одеській області.

Про це у своєму Facebook повідомив упорядник видання, кандидат історичних наук Андрій Красножон.

"474 сторінки, великий формат, авторські анотації трьома мовами, - прокоментував історик. - Видавництво Stratum Plus. Archaeology & Anthropology".

В альбомі зібрано близько 400 малюнків, гравюр, фотографій з фондів 17-ти архівних та наукових установ Румунії, Молдови, України, Росії. У них відображено втрачений вигляд фортеці за останні 250 років (починаючи з 1770 г.). 

Переважна частина зображень вводиться в науковий обіг уперше.

Також уперше видано всі відомі акварелі фортеці авторства російського художника Михайла Іванова (1790) - повнокольорові копії високої якості.

 

Унікальні й кілька планів фортеці з Російського державного військово-історичного архіву, що датуються 1770-90 рр. 

Істотну частину ілюстрацій складають колекції фотографій професора Ясського університету П. Нікореску з досліджень фортеці в 1920-1930-х рр. Вперше представлені матеріали з фондів Національного архіву Румунії та фондів Військового музею Бухареста.

Листівки і фотографії періоду Російської імперії представлено у хронологічному діапазоні з 1869 по 1915 рр. Великий інтерес являють знімки радянського періоду (1940-1980-і рр.), зроблені в ході масштабних ремонтно-реставраційних робіт у фортеці.

Як відомо, у 2014 році Андрій Красножон знайшов середньовічні закладні камені Аккерманської фортеці, які вважалися втраченими.

Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця - середньовічна фортеця в місті Білгород-Дністровський (Одеська область). Є найбільшою фортецею на території Україні. Має 26 веж (із них 12 - бойові), дві зовнішні і чотири внутрішніх брами. Загальна довжина мурів - понад два кілометри, товщина - близько п'яти метрів.

Історико-архітектурна пам'ятка XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра, найімовірніше - генуезькими купацями. Розбудована господарями Молдавського князівства. З півночі омивається водами Дністровського лиману.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.