В РФ переклали книгу українського історика про падіння СРСР

В Росії видали переклад монографії українського історика з США Сергія Плохія "Остання імперія. Падіння Радянського Союзу".

Про це повідомляє видавництво Соrpus.

Видавці наголошують, що публікація праці англійською у 2014 році принесла автору книжкову премію Пушкінського будинку в Лондоні, а потім - премію Лайонела Гелбера.

"Професор Гарвардського університету максимально докладно, спираючись на документи - в тому числі нещодавно відкритий архів Джорджа Буша-старшого - описує другу половину 1991 року практично день за днем, - йдеться в анонсі видання. - Картина подій складається із сотень розмов, зустрічей, щоденникових записів".

 

"Остання імперія" строго обмежує оповідь рамками шести місяців, лише на самому початку і самому кінці дозволяючи собі відступи про роки до і після 1991-го.

Перед читачем виникають два ключових і кілька несподіваних висновків, зазначили видавці.

По-перше, США не просто не хотіли наближати кінець СССР, але, навпаки, щосили його відтягували. Співробітники адміністрації Джорджа Буша побоювалися хаосу в незалежних республіках, яким належало вирішити, серед іншого, питання ядерної зброї.

По-друге, вирішальну роль у розпаді Союзу зіграло прагнення народу України до максимальної незалежності від Москви і повнота мандату, який отримав перший президент країни Леонід Кравчук.

 

"Остання імперія" Сергія Плохія - рідкісний випадок бездоганної роботи історика, яка читається як гостросюжетний репортаж", - підкреслили y видавництві. - Чи не важливішою за авторські висновки виявляється дана читачеві можливість робити висновки самостійно на основі щоденного, повсякчасного спостереження за діями головних героїв ... книги".

Нагадаємо, у 2012 році вийшов російський переклад програмної книги професора НаУКМА Наталі Яковенко "Нарис історії середньовічної і ранньомодерної України".

ТАКОЖ: "Украинский национализм: ликбез для русских..."

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.