Петиція із вимогою захистити історичний Київ набрала необхідні голоси

На сайті петицій до Київради з’явилося перше звернення, що набрало необхідних 10 000 голосів - кияни підтримали петицію столичного краєзнавця, засновника "Захоплюючого Києва" Арсенія Фінберга.

Про це повідомляє DreamKyiv.

"За останні роки ми бачили чимало прикладів знищення та руйнування історичних пам'яток міста, - йдеться у тексті петиції. - Вимагаємо вжити всіх заходів для унеможливлення їхнього знищення в майбутньому".

Нагадаємо, Фінберг опублікував петицію в день запуску сервісу petition.kievcity.gov.ua — 8 жовтня. Голосувати за пропозицію можна ще 54 дні.

Згідно з рішенням Київради від 8 жовтня №103/2006, петиція, яка набрала 10 000 голосів, має бути опублікована на сайті Київради протягом трьох робочих днів. За цей же період міський голова повинен направити цю петицію на розгляд профільної комісії. На розбір питання у депутатів є 10 робочих днів.

На засідання комісії можуть запросити автора петиції. Результатом засідання може стати висновок чи рекомендація комісії щодо питання, вони подаються на розгляд міському голові. Останній має відреагувати або розпорядженням у рамках своїх повноважень, або подавши відповідний проект рішення Київради.

Проект буде розглядатися першочергово на найближчому пленарному засіданні Київради. Про результати розгляду петиції автора сповіщатимуть електронною поштою.

Інші матеріали за темами ПАМ'ЯТКИ та ПЕТИЦІЇ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.