Міноборони обіцяє музей Сікорського в його будинку на Ярвалу

Міністерство оборони України розпочало процедуру повернення київського будинку родини Сікорських до сфери управління відомства.

Про це повідомляє офіційний сайт міністерства.

У 2000 році будинок було передано в оренду Міжнародному благодійному фонду "Музей повітроплавання та авіації ім. Сікорського", щоб зберегти для нащадків як будинок, так і пам’ять про видатного конструктора та його внесок у розвиток світової авіації, - зазначили в Міноборони.

"За 15 років перебування в оренді будівля опинилася під загрозою руйнування, - йдеться в повідомленні. - Міністерством розпочато юридичний процес розриву договору оренди меморіальної будівлі з сумнівним фондом, метою якого є не благодійність, а вандалізм".

Будинок родини Сікорських (Ярославів вал, 15-б) був збудований у 1903 році на кошти батька майбутнього авіаконструктора — відомого лікаря-психіатра Івана Олексійовича Сікорського і використовувався як прибутковий. Частина квартир у ньому здавалась державним службовцям та офіцерам.

В іншій частині мешкала родина Сікорських, де розміщувались кабінети Івана Олексійовича, його бібліотека, що нараховувала понад 12 тисяч томів.

Пізніше вона, згідно заповіту була передана до бібліотеки Київського університету Святого Володимира та нині входить до колекції Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Саме в цьому будинку Ігор Іванович Сікорський, у той час — студент Київського політехнічного інституту, у 1908-1911 роках збудував свої перші два найпростіші гелікоптери. Однак, ці гелікоптери не змогли відірватись від землі, й потому Сікорський переключився на конструювання літаків.

У січні 1910 року Ігор Сікорський сконструював аеросани і, того ж року, — літак С-2, що здійснив свій перший політ саме у Києві. У 1911 році одним із перших у світі Ігор Сікорський отримав диплом льотчика.

З 1912 року Ігор Сікорський працював у Санкт-Петербурзі, у лютому 1918-го року емігрував до Парижу. З березня 1919-го жив та працював у Сполучених Штатах Америки, де створив власну фірму, яка розробила понад 50 типів літаків та гелікоптерів.

У США його називають "Батьком гелікоптерів", які почали активно вироблятись та використовуватись з 1946-го року. Вони використовувались як для цивільних, так і для військових цілей.

Гелікоптери Ігоря Сікорського вперше подолали Атлантичний та Тихий океани. Його гвинтокрилі машини блискуче показали себе під час Корейської війни 1950-1953 рр., після якої гелікоптери були прийняті на озброєння усіма розвинутими арміями світу.

З часів Першої світової війни будинок родини Сікорських використовувався військовим відомством, яке орендувало у ньому квартири для генералів та офіцерів.

Зокрема, у 1918 році у цьому будинку мешкали генерали та офіцери Головного штабу Української Держави гетьмана П.П. Скоропадського, який розміщувався поруч на Ярославовому Валі.

В 1970-х роках в домі мешкав легендарний кібернетик Віктор Глушков. Пізніше будинок використовувався радянським оборонним відомством, в останні часи — як готель.

Національний військово-історичний музей України, як структурний підрозділ Міністерства оборони України головним своїм завданням вважає збереження даної пам’ятки історії та, безумовно, створення музею повітроплавання та авіації.

У розпорядженні музею є колекція речей, які належали авіаторам та повітроплавцям часів Ігоря Сікорського, велика кількість оригінальних та унікальних фотографій, присвячених становленню та розвитку авіації в Києві, а також форма одягу, особисті речі та фото українців — військовослужбовців збройних сил США, які брали участь у Корейській та В’єтнамській війні та літали на перших моделях гелікоптерів.

Ці експонати можуть стати основою колекції нового музею, присвяченого життю та діяльності Ігоря Сікорського, зазначили в Міноборони.

Всім небайдужим та готовим взяти участь в обговоренні питань подальшого майбутнього історичної пам’ятки державного значення просимо надсилати свої бачення та пропозиції до Національного військово-історичного музею України (м. Київ, вул. Грушевського, 30/1).

Телефон: 284-62-12; електронна пошта: mil_muz@ukr.net.

У жовтні 2015 року повідомлялося, що будинок легендарного авіабудівника продовжує руйнуватися.

Створити музей у будинку на Ярославовім Валу, 15-б обіцяють уже близько 20 років, але все ніяк не зроблять, зазначав у коментарі до своєї відеоекскурсії закинутими пам'ятками міста (2011 рік) києвознавець Михайло Кальницький.

У 2012 році висловлювалися пропозиції назвати аеропорт "Бориспіль" на честь Сікорського.

У 2013 році вкотре повідомлялося про плани створити в будинку на Ярославовім Валу, 15-б музей Ігоря Сікорського. Відповідний проект розробили спеціалісти Національного заповідника "Софія Київська".

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.