У Києві - дискусія про досвід декомунізації Східної Європи та України

7 жовтня в рамках "Школи викраденої Європи" відбудеться панельна дискусія "Декомунізація у Східній Європі: Досягнуто? Забуто? Провалено?"

Про це Історичній Правді повідомили організатори заходу.

Мета цієї дискусії - зробити обговорення процесу декомунізації в Україні відкритим для ширшого європейського середовища.

Також ідеться про переосмислення декомунізації з перспективи теперішнього російсько-українського конфлікту.

Досвід декомунізації Східної Європи після 1989 року був різноманітним. У той час, як у Польщі та в Чехії декомунізація попри деякі порушення та недоліки, стала частиною успішного переходу до демократії - на Балканах війна, що вибухнула внаслідок розпаду Югославії, не залишила простору для декомунізації та посприяла виникненню "Югоностальгії".

Тепер, в умовах війни Україна намагається слідувати польському "шляху до успіху".

Чи допоможе декомунізація залишити позаду радянську спадщину, вплив якої є одним із чинників проросійського сепаратизму на Донбасі та в Криму, чи вона розколе націю ще більше?

Чи можна розуміти декомунізацію в Україні як антиколоніальну боротьбу в постколоніальну добу? І чи мали б ми зараз в Європі війну, якби Росія свого часу завершила декомунізацію та дерадянізацію?

Про це дискутуватимуть: Катерина Дьоготь (Кельн, Німеччина/Москва), Славенка Дракулич (Загреб, Хорватія), Микола Рябчук (Київ) та Марсі Шор (Єль, США). Модератор – Павел Марчевський (Відень/Варшава)

7 жовтня (середа), 19:00

Адреса: Будинок одягу (м. Київ, площа Львівська, 8)

Вхід вільний

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.