Проект "LIKБЕЗ. Історичний фронт" виходить у люди. РОЗКЛАД

Історики з інтернет-проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" розпочинають серію публічних заходів "Відкриті школи історії". Проти російської пропаганди й доморощених міфів.

Про це ІП повідомив координатор проекту, кандидат історичних наук Кирило Галушко.

Відкриті школи спрямовані на поширення сучасної наукової історичної інформації для тих, хто впливає на громадську думку - журналістів, молодих науковців, представників соціального активу.

"Це сприятиме подоланню пропагандистських кліше, міфів, фейків, поширених російською пропагандою, або неадекватних уявлень про минуле, які поширені серед українського загалу", - зазначили організатори.

Медійникам, які висвітлюють історичну тематику, готові допомогти фахові історики з провідних наукових та освітніх інституцій України:

- Інституту історії України НАНУ,
- Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.Грушевського НАНУ,
- історичного факультету КНУ ім.Т.Шевченка,
- Українського інституту національної памяті.

У регіональних заходах братимуть участь місцеві фахівці. Також запрошені польські історики, які поділяться європейським досвідом щодо співпраці науковців-істориків та журналістів, "історичних проблем", які є спільними для України та Польщі.

Відкриті школи складаються з лекційної частини (регулярних публічних лекцій у Національному музеї історії України) та сесій — шкіл, які включатимуть три дні лекцій, дискусій, ворк-шопів.

РОЗКЛАД ЛЕКЦІЙ:

31 жовтня, 16.00 "Назва і простір: формування території України" (лектор — Кирило Галушко, Інститут історії України НАНУ). Лекція відбудеться в Національному музеї історії України (НМІУ).

14 листопада, 16.00 "Політизовані тлумачення Голодомору" (лектор — Геннадій Єфіменко, Інститут історії України НАНУ).

28 листопада, 16.00. "Міфи і таємниці давньої історії України" (лектор — Михайло Відейко, Інститут археології НАНУ).

12 грудня, 16.00. "Кримнаш: міфи про "російський Крим" (лектор — Сергій Громенко, Український інститут національної памяті).

Перша школа-сесія відбудеться 20-22 листопада 2015 р. в Національному музеї історії України, згодом школи відбудуться у Харкові, Вінниці, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні.

Окрім заперечення політико-пропагандистської історичної міфотворчості, пріоритетними напрямами шкіл будуть теми, актуальні для сучасної України:

- визначення демократичних традицій і практик, що існували та діяли в українському суспільстві різних часів;
- історична ретроспектива розвитку вітчизняних ЗМІ та умов їхньої діяльності, боротьба із цензурою та обмеженнями свободи слова;
- вплив воєнних конфліктів на суспільство та наслідки для "історичної памяті". Досвід подолання "конфліктів памяті" та міжрегіональних "історичних конфліктів";
- статус і становище жінки в різні періоди історії України.

Учасники презентації:

Кирило Галушко — координатор громадського проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" (likbez.org.ua), старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, кандидат історичних наук

Михайло Ведмідь — голова громадської організації "Патріотичні ініціативи"

Сергій Громенко — заст. голови управління Українського інституту національної памяті, кандидат історичних наук

Лідія Смола — професор, доктор політичних наук

Тетяна Сосновська — директор Національного музею історії України.

Нагадаємо, створений у 2014 році волонтерський проект LIKБЕЗ має метою спростування історичних стереотипів і міфів, що нав’язує російська пропаганда.

ТАКОЖ: Якою буде нова національна історія України? ЛЕКЦІЯ Кирила Галушка

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.