Знову згадали, що в будинку Сікорського - не музей, а звалище. ФОТО

Пам'ятка історії - будинок в центрі Києва, де в 1889-1912 роках жив легендарний авіаконструктор Ігор Сікорський - продовжує занепадати.

Відповідні фото у своєму Facebook оприлюднив голова партії "Демократичний Альянс" Василь Гацько.

"Знаєте, що це? - написав він. - Будинок, у якому народився і виріс Ігор Сікорський".

 

Політик нагадав, що у підвалі цього будинку була облаштована імпровізована аеродинамічна лабораторія. Тут задумувалися перші літаки видатного авіаконструктора. І "саме тут народилася мрія українського розробника про вертикальний зліт", яку він здійснив вже в США.

"Гвинтокрили його компанії і досі в парку американських президентів, - написав Гацько. - Втім, у Києві його будинок розвалюється. Вкрали навіть пам'ятну дошку. Не вміємо ми вшановувати геніальність українців. Так само, як не вміємо і заробляти на цьому".

 

Він зазначив, що зараз належить Міноборони, а якщо не надати ій належної уваги, то "замість музею Сікорського на Ярославому Валу 15-б виросте ще одна свічка".

"Таких будівель у Києві чимало. На цю під час виборчої кампанії звернули мою увагу кияни. Поки наші рахують голоси, забіг подивитися на неї. Гарний буде музей", - пообіцяв політик.

"Заступник Міністра оборони доручив мені розібратись в питанні щодо "Будинку Сікорського", - написала в коментарі під постом користувачка Тетяна Садова. - Усіх охочих долучитись прошу надсилати свої контактні дані на адресу wsadova@gmail.com".

До речі, в цьому ж будинку в 1970-х роках мешкав не менш легендарний кібернетик Віктор Глушков.

Створити музей у будинку на Ярославовім Валу, 15-б обіцяють уже близько 20 років, але все ніяк не зроблять, зазначав у коментарі до своєї відеоекскурсії закинутими пам'ятками міста (2011 рік) києвознавець Михайло Кальницький.

У 2012 році висловлювалися пропозиції назвати аеропорт "Бориспіль" на честь Сікорського. Ось що тоді про будинок написав автор ІП журналіст Олександр Ластенко:

Ще в 1980-х визнаний аварійним, будинок належить Міністерству оборони України. Свого часу показний регіонал Олександр Кузьмук, бувши міністром оборони, зламав всі домовленості про створення в будинку Музея історії авіації і повітроплавання імені І.Сікорського.

Кузьмук відмовився передати споруду в довгострокову оренду фонду ім.Сікорського. Фінансувати цей фонд і надати необхідні експонати для музею збиралася американська компанія "Сікорскі Ейркрафт", а також сім’ї дітей та онуків Ігоря Сікорського.

Дуже схоже, що всі чекають, коли ж будівля завалиться, залишивши після себе чудовий майданчик в історичному центрі".

В Міноборони ж запевняли, що це фонд порушив домовленості, залишивши будинок, в якому до того був відомчий готель, на 10 років без ремонту.

У 2013 році вкотре повідомлялося про плани створити в будинку на Ярославовім Валу, 15-б музей Ігоря Сікорського. Відповідний проект розробили спеціалісти Національного заповідника "Софія Київська".

У Державному політехнічному музеї при НТУУ "КПІ" є відділ авіації та космонавтики, названий на честь Сікорського.

Дивіться також:

100 років "мертвій петлі". Зроблено в Києві

Аерофотозйомка Першої світової війни. ФОТО

Перший український авіатор - оспіваний Блоком соратник Міхновського

Іван Кожедуб. Великий українець і найбільший ас союзників

Як СРСР збивав над Карелією корейський "боїнг". ФОТО

Інші матеріали за темою "Авіація"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.