Євреї просять владу відкрити Музей Голокосту в Бабиному яру

Єврейські організації України звернулись до керівництва країни з проханням посприяти у відкритті Музею Голокосту в Бабиному Яру до 75-річниці трагедії.

Про це сказав президент Єврейського Форуму України Аркадій Монастирський, повідомляє Укрінформ.

"Музей Бабиного Яру має з'явитись у Києві до 75-ї річниці трагедії. З початку розстрілів минуло 74 роки, але досі в Києві не існує музею, який би нагадував людям про цю жахливу трагедію", - сказав Монастирський.

Він зазначив, що сьогодні в Бабиному Яру та поблизу нього встановлено 25 пам'ятників, створено Національний історико-меморіальний заповідник, але огорожі навколо нього немає, відеоспостереження не ведеться.

Через це у Бабиному Яру вільно почуваються вандали. Так, у вересні на Менорі (золотому семистовбурному світильнику) з'явилася свастика, а напередодні Нового єврейського року в ніч проти 13 вересня невідомі підпалили пам'ятник.

У свою чергу директор Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" Борис Глазунов зауважив, що вже розроблений генеральний план облаштування території, є передпроектні пропозиції щодо Меморіального музею, розроблений проект Алеї праведників - і все це реально зробити до 75-ї річниці трагедії.

У цьому зв'язку представники єврейських організацій звернулись до керівництва  України з проханням про сприяння.

Все за темою "Бабин Яр"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.