Найбільший музей України оголосив у День Захисника вільний вхід. РОЗКЛАД

14 жовтня Національний музей історії України у Другій світовій війні проводить день відкритих дверей.

З нагоди Дня захисника України Національний музей історії України у Другій світовій війні підготував програму дискусій, фільмових показів і зустрічей із свідками історії, повідомляє офіційний сайт музею.

-       11:00 – 13:00 – Зустріч із бійцями АТО, журналістами й операторами програми "ТСН" телеканалу 1+1, котрі створювали телевізійні сюжети про воїнів у найгарячіших точках зони проведення АТО. Презентація переданих ними матеріалів до Музею

-       13:00 – 14:00 – Демонстрація документального фільму "Хроніка Української повстанської армії 1942-1945", Ч.1, режисер Тарас Химич (кінозал)

-       13:00 – 14:00 – Музейна розповідь: "Солдат, генерал, дипломат", присвячена Герою України генералу Кузьмі Дерев’янку, представникові радянського Верховного Головнокомандування при штабі союзних військ на Далекому Сході, що підписав Акт капітуляції Японії 2 вересня 1945 р. (музейна вітальня)

-       14:00 – 16:00 – Зустріч із бійцями АТО та родинами загиблих побратимів. Презентація нових матеріалів виставкового проекту "Родинна пам'ять про війну: Збережено" (увідний зал)

-       16:00 – 17:00 – Демонстрація документального фільму "Хроніка Української повстанської армії 1942-1945", Ч.2, режисер Тарас Химич (кінозал)

-       16:00 – 17:00 – Музейна розповідь: "Командарм", присвячена двічі Герою Радянського Союзу генерал-полковнику Андрію Кравченку (музейна вітальня)

 

Серед матеріалів проекту "Родинна пам’ять про війну: Збережено" речі дев’яти бійців загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (м.Кіровоград), яких поєднав останній в їхньому житті бій під Ізвариним 15 липня 2015 року. З-поміж них – підполковник Юрій Коваленко, удостоєний звання Героя України посмертно.

Героєм виставки є також командир танка старший сержант Леонід Сухацький, який за життя став справжньою легендою. Вороги називали його танк "чорна смерть", оскільки лише за 2 місяці оборони Маріуполя на бойовому рахунку командира було 3 ворожі танки. 22 лютого він загинув під Маріуполем.

Доповнять експозицію речі бійців 11-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оброни "Київська Русь" Олександра Сидоренка та Віктора Гуменюка. Обидва – учасники боїв у районі гори Карачун, Дебальцевого та Опитного. Віктор загинув від кулі снайпера, намагаючись врятувати пораненого товариша. Його тіло доставив до рідної домівки земляк та побратим Олександр Сидоренко, який загинув 2 тижні по тому.

Під час зустрічі до Музею заплановано передачу артефактів із зони проведення АТО на Сході України, а також особистих речей Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова його родиною. 

Відвідання експозиції Музею та запропонованих заходів – безкоштовне. Проведення індивідуальних екскурсій та підйомів  на скульптуру Батьківщина-Мати, інші послуги – на платній основі.

Місце:  головна експозиція Національного музею історії України у Другій світовій війні, Київ, вулиця Лаврська 27.

сг

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.