АНОНС:Кому належить спадок князя Володимира - дискутуватимуть у Києві

Чому зріс інтерес до постаті князя Володимира? І як відбувається боротьба за спадщину Київської Русі в Росії та Україні? Про це говоритимуть на публічній дискусії "Кому належить спадок Володимира Великого".

У той час, коли Президент України Петро Порошенко підписує указ про вшанування пам’яті  Володимира Великого у зв'язку з тисячоліттям його смерті, у Москві збираються поставити князю 24-метровий пам’ятник. Головне, що планують його звести на 4 метри вищим, ніж київський.

У дискусії візьмуть участь кандидат історичних наук, фахівець з історії Давньої Русі Андрій Плахонін та доктор історичних наук, професор політології НаУКМА Олексій Гарань. Спілкуватимуться про те, як і чому в Росії та Україні приватизують особу Володимира та кому насправді належить його спадщина?

А також шукатимуть відповідь на питання: яке майбутнє історичної політики чекати в Україні та Росії у зв’язку з війною на Донбасі?

25 лютого Президент України підписав указ "Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого - творця середньовічної європейської держави Руси-України". Так протягом року відбуватимуться наукові конференції, круглі столи, дискусії, пройдуть урочистості з вшанування пам'яті князя Володимира за участю представників органів державної влади, громадськості.

Також проведуть карбування та введення в обіг монет, поштових марок і конвертів, присвячених діяльності Володимира Великого.

Вівторок, 23 червня, 19:00

Адреса: Національний музей історії України, м. Київ, вул. Володимирська, 2

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Національний музей історії України.

Вхід вільний

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.