Зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме — польський історик

Директор архіву польського Інституту національної пам’яті Рафал Леськевіч підтримує прийнятий в Україні закон про доступ до архівів радянських спецслужб і переконаний, що документи необхідно передати з-під силових відомств до архіву Українського інституту національної пам’яті.

Саме такі процеси відбувалися у Польщі в 1990-ті роки, пояснив Рафал Лескевіч у розмові з "Радіо Свобода". Леськевіч вважає, що зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме з року в рік.

Рафал Леськевіч також зауважив, що розсекречення документів періоду комунізму може вплинути на якість суспільного життя. Колишнім донощикам, співробітникам комуністичних спецслужб буде важче вдавати з себе моральних авторитетів чи претендувати на важливі державні посади. Натомість, жертви комуністичного режиму матимуть докази того, що їх переслідували.

Я розповів директор Архіву СБУ Ігор Кулик, зараз туди щодня звертається щонайменше 10 людей, але, на його думку, це лише початок. "У Польщі в Інституті національної пам’яті щороку до 400 тисяч запитів. Буде так і у нас. Адже поки багато з того, що відбувалось при тоталітарному режимі, залишилось в таємниці. Кожна розсекречена історія, доля навіть однієї людини, по якій пройшлись жорна репресивної машини, буде відкривати правду про той час. І люди захочуть дізнатися більше", — переконаний Кулик.

Говорячи про польський досвід розсекречення архівів колишніх спецслужб, Рафал Леськівіч зазначає, що це потрібно робити і швидко, і системно. Він сподівається, що в Україні буде саме так:

"Сподіваюся, що швидко розпочнеться їхнє розсекречення, причому, не так, що хтось переглядатиме картку за карткою й вирішуватиме, можна чи не можна надавати документ дослідникам, але це відбуватиметься системно, так, як це було в Польщі, тобто все, що передано в Інститут національної пам’яті, є явним і доступним для кожного".

Польський архівіст наголошує, що держава повинна зайняти однозначну й рішучу позицію у справі передачі архівів комуністичних спецслужб в Інститут національної пам’яті, інакше процес може затягнутися. Він говорить:

"У Польщі ми також мали спочатку труднощі, силові структури, спеціальні служби не хотіли віддавати свої архіви, тож однозначний і категоричний сигнал про те, що це потрібно зробити, може прискорити такий процес".

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, Cловаччина, країни Балтії та інші країни Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів та таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Інституту національної пам’яті.

Як відомо, 21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.