Спецпроект

АНОНС: У Харкові вшанують пам’ять жертв Катинського злочину

Україна продовжує відзначати 75 роковини одного з найбільш докладно задокументованих злочинів комуністичного режиму.

У Великдень, 12 квітня на Меморіалі жертв сталінського режиму у Харкові відбудеться екуменічна молитва, покладання квітів і запалення лампадок.

Жалобні урочистості відбудуться за участі місцевої громади, представників полонійних організацій, Генерального Консульства Республіки Польща та Українського інституту національної пам’яті.

Початок урочистостей о 14:00

Початок досліджень таємного цвинтаря НКВД у П'ятихатках. Докладніше - у матеріалі "Таємниці Шостого кварталу. Злочини НКВД у Харкові"


13 квітня відбудеться вечір пам’яті "Ми правду дістали з-під землі", під час якого відбудеться презентація збірки есеїв Світлани Філонової "Катинські медитації".

Презентація відбудеться у центрі INDI, вулиця Чернишевська 4/6.

Початок о 18:00.


Нагадуємо,  у Харкові поховано 4300 польських військовополонених, які були розстріляні в ході спецоперації НКВД у квітні-травні 1940 року. У історію ця спецоперація увійшла як "Катинський злочин".

За безпосереднім наказом Сталіна без суду і слідства загалом було знищено близько 22 тисяч польських військовополонених та цивільних громадян, що були ув’язнені у таборах в Старобільську, Козельську та Осташкові, а також у тюрмах Західної України та Білорусі.   

Одним із місцем таємних поховань став Шостий квартал Лісопарку, що розтащований у Харкові, неподалік селища П’ятихатки. У якості таємного цвинтаря НКВД цю територію почали використовувати з 1938 року.

До 1941 року окрім польських громадян тут було поховано близько 5 тисяч (за іншими данними з матеріалів КГБ – 9 тисяч) харків'ян: українців, росіян, поляків та представників інших національностей. Саме у масових похованнях НКВД у П’ятихатках похований відомий бандурист і культурний діяч Гнат Хоткевич.  


Більше читайте у спеціальному проекті "Катинська справа"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.