АНОНС: Львів’ян запрошують на лекцію про Головного командира УПА Романа Шухевича

Олеся Ісаюк, авторка нової науково-популярної біографії Головного командира Української повстанської армії, прочитає лекцію «Людина з-за документів: рефлексії довкола постаті Романа Шухевича».

В українській історії чимало видатних постатей, чиє життя тривалий час було приховане під радянським грифом "Секретно". Тож, працюючи над біографією, авторка Олеся Ісаюк вивчала архіви України та Польщі, документи структур визвольного руху та матеріали радянської спецслужби — НКВД.

Це дозволило їй додати до  вже відомого портрета командира підпільної армії нових штрихів — політика, військового, бізнесмена, чоловіка, батька. Окрему увагу авторка приділила розвінчанню міфів про про УПА і Шухевича особисто.

Книга-біографія "Роман Шухевич" авторства Олесі Ісаюк видана у лютому 2015 року харківським видавництвом КСД "Клуб сімейного дозвілля" спільно з Центром досліджень визвольного руху.

 

Олеся Ісаюк працює у Львові в Національному музеї – меморіалі "Тюрма на Лонцького" (колишній в’язниці КГБ та гестапо), наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху. Закінчила історичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Завершує докторантуру в Університеті Марії Склодовської – Кюрі (Люблін, Польща).

Як відомо, у 1942 р. українці створили Українську повстанську армію, яка мала на меті боротися за незалежність України. 6,5 років повстанською армією керував Роман Шухевич. Українські повстанці, що діяли переважно в західних областях України, спершу воювали проти нацистських окупантів і радянських партизанів.

Після повернення радянської влади УПА під командуванням Шухевича продовжувала опір радянському режимові до середини 1950-х років. В СРСР історію ОУН і УПА фальсифікували, а постать Шухевича намагалися скомпрометувати. З відновленням незалежності історики розпочали дослідження фактів про Українську повстанську армію.  

26 березня, четвер, 15.00

Адреса: Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. І. Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Організатори: Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. І. Франка, Центр досліджень визвольного руху, Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького", видавництво "Клуб сімейного дозвілля".

Вхід вільний.

Презентація книги Олесі Ісаюк "Роман Шухевич. Історія нескорених" відбудеться у неділю, 29 березня, у Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького". Точний час та інші деталі буде повідомлено окремо.

Дивіться також матеріали ІП, пов'язані з Романом Шухевичем тут

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.