Єдиний підручник з історії захистить учнів від "мазохізму" - патріарх Кирил

Єдина концепція шкільного підручника історії допоможе російській молоді перемогти "синдром історичного мазохізму", який виховували у школах в 1990-х роках.

Таку заяву зробив патріарх Московський Кирил, повідомляє ІТАР-ТАСС.

Керівник Російської православної церкви обурився, що в сучасній школі "ми стикаємося з підходом, що не потрібно нічого формувати у дітей, нехай вони потім самі сформують, а сьогодні ми їм запропонуємо різні варіанти".

На думку Кирила, "ми всі пройшли через той час, коли відсутність єдиного підручника історії вплинула на почуття патріотизму людей, спровокувала небезпечні нігілістичні погляди, в тому числі на історію своєї країни".

"Церква взяла активну участь у формуванні концепції підручника історії, - зазначив патріарх. - І багато її пропозицій було враховано".

За словами предстоятеля, російській молоді, на яку "обрушився колосальний новинний потік, що працює на підрив переконань і поглядів", необхідний "збалансований підхід до своєї історії, щоб ми дорожили нею і відмовилися від страшного синдрому мазохізму, коли ми повторюємо чужі стереотипи".

Кирило наголосив, що в російських школах повинна існувати єдина концепція подачі історичного матеріалу учням.

"Не потрібно в школі ідеології в тому вигляді, в якому вона існувала раніше, але ж без ідей неможливо виховати дитину, - заявив голова РПЦ. - Ми повинні відстоювати свої власні цінності, які виростають з нашої духовної, культурної традиції".

Як відомо, однакову для всіх шкіл "канонічну" концепцію викладання історії Росії в середній школі реалізовує "Російське історичне товариство". Його головою є Сєрґєй Наришкін, який до того був головою президентської Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії.

У червні 2013 року 71% громадян Росії підтримував ідею написання єдиного підручника історії для школи.

Тоді ж повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника уникають говорити про сталінські репресії. Постаті лідерів СРСР Йосипа Сталіна, Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва планувалося розглядати в контексті реформ. А правління Путіна і Дмітрія Мєдвєдєва визначалося як таке, що принесло "стабільність в економіці та політичній системі".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.