ПРЕЗЕНТУЮТЬ КОНЦЕПЦІЮ МУЗЕЮ МАЙДАНУ

У четвер у Києві презентують концепцію Музею Майдану, його колекцію та кроки до створення.

Презентація відбудеться завтра, 28 серпня о 12:00 у приміщенні музею Гончара (Київ, вул. Лаврська, 19).

Організатори: Міністерство культури України, музей Івана Гончара, Український інститут національної пам’яті та ГО "Агенція культурних стратегій".

Фахові музейники, представники громадських організацій та органів державної влади хочуть створити музей для збереження пам’яті про Революцію Гідності.

Майбутній музей Майдану планується як багатофункціональна платформа, завдання якої:

- зберігати, досліджувати, експонувати та популяризувати речові, документальні й нематеріальні свідчення про події осені 2013 - зими 2014 рр.;

- консолідувати громадян навколо спільної візії майбутнього, об’єднати й активізувати суспільні ініціативи;

Учасники робочої групи зі створення Музею Майдану:

- Василь Рожко, голова робочої групи, начальник управління музейної справи Мінкульту;

- Микола Скиба, директор ГО "Агенція культурних стратегій";

- Тимур Бобровський, завідувач сектором археологічних досліджень Національного заповідника "Софія Київська";

- Ігор Пошивайло, голова Музейної ради при Мінкульті, заступник директора "Музею Івана Гончара";

- Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті.

Ініціатори проекту презентують концепцію Музею Майдану, розкажуть про зібрані артефакти (зокрема, про долю "йолки"), документи та усні свідчення, що склали основу колекції майбутнього музею, про збереження нерухомих об’єктів та місць пам’яті Небесної сотні, а також про подальші кроки зі створення музею.

Контакти групи зі створення Музею Майдану: maidanmuseum@gmail.com

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.