У Швеції відкрився Український інститут

У Швеції запрацював Український інститут.

Метою нової інституції є популяризація української культури, повідомляє Радіо Свобода.

З нагоди відкриття її ініціатори – українки за походженням – сестри Наталія та Ольга Пасічник – організували благодійний концерт на підтримку України за участю музикантів інших держав.

За словами піаністки Наталії Пасічник, композиції Лисенка, Косенка і Ревуцького сприймаються публікою з захопленням, тим більше що держава не популяризує українську класичну музику за кордоном.

У презентації взяли участь принцеса Швеції, посли США та Грузії. 90% відвідувачів були не українцями, переважно - шведи, котрі не приховували свого захоплення.

"Після сьогоднішнього концерту всі до мене підходили, і кажуть: "Ми ж навіть не знали, що таке є", - зазначила солістка Варшавської опери Ольга Пасічник.

За словами Наталії Пасічник, шведи з неприхованою цікавістю і навіть тривогою спостерігають за подіями в Україні, а відтак виявляють усе більший інтерес до її культури.

Держава Україна фінансово не підтримує нову установу.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.