Бійці АТО з почестями перепоховали останки червоноармійця. ФОТО

Бійці миколаївської 79-ої окремої аеромобільної бригади знайшли в зоні АТО останки червоноармійця, який загинув під час звільнення Донбасу, і перепоховали їх із військовими почестями.

Про це у своєму Facebook повідомляє волонтер Юрій "Фенікс" Бірюков.

"Два тижні тому бійці 79-ої бригади зайняли стратегічну висоту на кордоні з росією, - пише активіст. - Почали обкопуватися, готувати позиції, зміцнюватися. І в одному з окопів виявили останки загиблого червоноармійця. Судячи з дати на газеті - у липні 1943 року".

 Червоноармієць, його взуття і диск із патронами до ручного кулемету

За словами волонтера, загиблий був кулеметником. Вочевидь, біг на позицію з двома дисками патронів від ручного кулемета Дегтярьова. Вибухом одірвало руку, відкинувши її на півтора метра. Диски так і залишилися в руках, загинув миттєво.

Окоп на місці вирви від вибуху, яким убило червоноармійця. Тут знайшли останки

Поруч із прахом знайшли небезпечну бритву з ініціалом "И" на лезі, газету і трохи різаного паперу для самокруток. Більше нічого суттєвого не збереглося.

 

Десантники викопали і склали останки радянського бійця, все сфотографували, викопали могилу і збиралися влаштувати урочисте поховання.

"Замкомбата ніс коробку з останками до могили, - пише "Фенікс". - І в цей момент наші позиції накрили з 120-мм міномета. А, так, це було під час перемир'я!"

"Сталінградець" - газета 4-го гвардійського механізованого корпусу Червоної армії. За липень 1943-го

Волонтер розповів, що замкомбата разом із коробкою впав в окоп, де було знайдено червоноармійця, і притискаючи останки до себе, думав - правило непотрапляння снаряда у вирву від попереднього зберігається після 70 років чи ні?

"Відповідь: частково, - пише активіст. - Осколок міни увійшов у ґрунт в 15 сантиметрах над ним. Якби він не прикривав би собою коробку - осколок увійшов би в тіло".

 У серпні-вересні 1943 року 4-ий гвардійський мехкорпус брав участь в операції з визволення Донбасу від фашистських загарбників

Зрештою червоноармійця було перепоховано: "...З відданням військової честі. Це принципово. Вони - воїни".

"Фенікс" просить представників пошукових організацій вийти на контакт, щоб передати матеріали щодо знахідки і перепоховання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.