Спецпроект

Харківський літмузей відкрив розважальний центр для дітей

Харківський літературний музей відкрив дитячий освітньо-розважальний центр "Книга", орієнтований на дітей та підлітків.

Основна ідея центру – відкрити книгу для дітей, дати їм відчути радість читання, повідомляє Літакцент.

У центрі музейні педагоги  використовуватимуть новітні освітні методики, щоби навчити розуміти художній текст та показати, що сучасні музеї – це цікавий спосіб дозвілля.

Освітній центр – невелике за площею, добре обладнане приміщення, що вміщатиме до 15 відвідувачів одночасно. Музейні інтерактивні заняття будуть розраховані як на групові відвідування і роботу з педагогом, так і на індивідуальні відвідини родин із дітьми.

Найближчим часом в освітньому центрі відкриються та працюватимуть виставки:
•    червень – серпень  "Гарячий тур довкола світу: видатні твори дитячої літератури";
•    вересень – листопад "Музейон: цікавіше, ніж просто література";
•    грудень  2014 р. – січень 2015 р. "Різдвяні янголи".

Перша з виставок (своєрідний фантастичний портал – спосіб переміщення у просторі й часі) запропонує здійснити подорож навколо світу у реальні країни Європи, Азії, Америки, Австралії, Африки та дізнатися про місцевих письменників, їхні твори для дітей.

Побачити, які хатки на даху стокгольмських будинків надихнули Астрід Ліндгрен поселити в них Карлсона, або погуляти у парку "Пазлвуд", завдяки якому існує літературне Середземʼя Толкієна.

Книга відкриє можливість подорожувати не тільки в реальні країни – кінцевим пунктом призначення можуть бути Нарнія або Мумідол, Країна Див або Небутляндія, і ще безліч художніх світів, що зʼявилися завдяки письменникам.

Через книгу відвідувачі здійснюватимуть і мандрівки в часі – до дніпровських плавнів часів Запорізької Січі або в лицарську Європу.

На дітей 6-12 років чекають від понеділка до суботи з 10:00 до 18:00 за адресою: Харків, вул. Фрунзе, 6 (метро "Пушкінська").

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.