В Одесі - розкол реконструкторів-лицарів. Частина переїхала в Крим

Cеред любителів середньовічної історичної реконструкції в Україні стався розкол. Із політичних причин частина "лицарів" припинила участь у фестивалі з історичного фехтування в Білгород-Дністровській фортеці і переїхала до Криму.

Про це повідомляє Думская.

Традиційно турніри з історичного фехтування проходили в Білгород-Дністровському (Аккерман) на Одещині. Організаторами лицарських боїв були товариства "Сталева ліга" та "Сталеве братство".

Розкол серед реконструкторів стався після трагічних подій в Одесі 2 травня, повідомляє видання із посиланням на газету, вибачте, "Вести".

"Сталева ліга" вирішила перенести масштабний річний лицарський турнір із Білгорода-Дністровського в Генуезьку фортецю в Судаку (Крим).

"Перенесення місця турніру пов'язане з особистими позиціями, там нам буде зручніше, - пояснив голова оргкомітету турніру Дмитро Кокшаров. - Ми вже мали досвід проведення фестивалю в Судаку у 2006 році, тому знову вибрали це місце".

15-17 серпня в Генуезькій фортеці організують Кубок співдружності, а 22-24 серпня - чемпіонат із групових боїв, запрошують на турнір і одеситів.

Втім, вже наступного року, можливо, лицарі-перебіжчики повернуться до Білгорода-Дністровського. За їхніми словами, "якщо все буде добре в країні".

Однак і цього літа Аккерманська фортеця без історичних середньовічних боїв не залишиться. У липні тут пройшли Кубок України, молодіжний і жіночий чемпіонати, 26-27 липня відбудеться Кубок Бессарабії за участю молдовських реконструкторів, на черзі - турнір "Аккерманський клинок".

"Ми намагаємося, щоб лицарські бої та реконструкції були поза політикою, але кожен так чи інакше робить свій вибір, - сказав організатор лицарських турнірів у Білгород-Дністровському, одесит Сергій Пархісенко. - Через ситуацію в країні менше стало і глядачів, і лицарів".

Видання зазначає, що один із засновників "Сталевої ліги", колишній директор телеканалу АТВ і глава одеської обласної організації нелегальної партії "Русское единство" Борис Ємець виїхав до Криму ще в березні 2014 року. Наразі в окупаційній владі півострова він виконує обов'язки директора телерадіокомпанії "Крим".

Також: "Знайдено унікальні написи Білгород-Дністровської фортеці. ФОТО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.